АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
`ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Козака І.О.,
Суддів – Гурзеля І.В., Демковича Ю.Й.,
при секретарі – Саланді О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному суді Тернопільської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління ПФУ в м.Тернополі на постанову Тернопільськогоміськрайонного суду від 10 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ в місті Тернополі про перерахунок пенсії як дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до Управління ПФУ в місті Тернополі про зобов'язання виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 2006 по 2009 рік у розмірі 4788,30 грн. В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що вона 1945 року народження, і відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 р. відноситься до категорії “діти війни”. Статтею 6 зазначеного Закону їй передбачена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у 2006-2007 рр. допомога не виплачувалась, а у 2008 та 2009 роках не в повному обсязі. Сума невиплаченої допомоги за 2006 р. складає 1290,6 грн., у 2007 р. - 1442,7 грн., у 2008 р. -1158,60 грн., у 2009 р. - 896,40 грн.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління ПФУ в місті Тернополі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, підвищивши її на 30 % мінімальної пенсії за віком, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 2009 рік включно.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1,70 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в місті Тернополі просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що не встановив, чи управління є належним відповідачем по справі, чи були перераховані кошти для виплати підвищення до пенсії особам, що мають статус “дітей війни”. Пояснив, що управління ПФУ здійснювало виплати в межах бюджетних призначень.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що управлінням ПФУ в м.Тернополі порушено права позивача, передбачені ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом, п озивач набула статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, де значиться штамп “дитина війни”.
Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з 9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що у 2008 році позивачу щомісячна соціальна допомога як дитині війни у 2008 році виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що стверджується випискою управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Посилання управління ПФУ в м.Тернополі на те, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, підставно не взято судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Тому, правових підстав щодо неможливості нарахування та виплати підвищення до пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі, немає.
Що стосується доводів апелянта щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду, то суд підставно визнав причину пропуску строку поважною та розглянув справу. При цьому суд як на поважність причини пропуску послався на те,що права позивача було обмежено шляхом прийняття нормативних актів, тому через свій похилий вік та юридичну необізнаність позивач не могла розібратись у неоднозначно викладених правових питаннях, а факт порушення її прав став відомий тільки після звернення інших позивачів до суду з зазначених питань.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення Конституційного Суду України обов’язкові для виконання всіма органами державної влади та управління, в т.ч. апелянтом, а тому доводи апелянта про відсутність бюджетного фінансування та суперечливість законодавства не є переконливими.
Рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для зміни чи скасування зазначеного рішення суду колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів , -
У ХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління ПФУ в місті Тернополі відхилити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: