Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         «14» червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Белинчук Т.Г.

          Суддів: Підлісної І.А.

Адаменко О.Г.

                      При  секретарі: Фінійкіній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант», про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 грудня 2009 року,

                                                          В с т а н о в и л а :

28 серпня 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант», про стягнення матеріального збитку, заподіяного автомобілю в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 28237,24 грн., витрат з проведення експертиз - 2019,60 грн., 24000 грн - витрат на транспорт, 330  грн. - послуги евакуатора та моральної шкоди у сумі 10000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 09 квітня 2007 року о 22-10 годині на перехресті вул. Гоголя та Толстого у м. Сімферополі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «ДЕУ-Ланос», держ. номер НОМЕР_1, який належить позивачу та яким він керував, та автомобілю «Мерседес-Бенц», держ. номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7, та який належить ОСОБА_6 Вказана ДТП відбулася через порушення ОСОБА_7 п.п.16.11 Правил дорожнього руху України, через що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім заподіяних матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобілю, витрат з проведення експертиз та використання послуг евакуатора, ОСОБА_5 просить стягнути з відповідачів транспортні витрати, яких він зазнав, оскільки не міг користуватися своїм особистим транспортом, та моральної шкоди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. З ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_5 матеріальний збиток у розмірі 28237 грн. 24 коп., судовий збір в розмірі 347 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн. 50 коп. З ОСОБА_6 стягнуто на користь Кримського НДІ судових експертиз вартість автотоварознавчої експертизи від 28 липня 2009 року № 1219 в розмірі 1835 грн. 52 коп. В решті позову відмовлено.  

В апеляційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять: ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, ОСОБА_5 в свою чергу просить рішення суду  скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким  задовольнити його вимоги, посилаються на  порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_6 зазначає, що в матеріалах справі відсутні докази того, що позивач ОСОБА_5  є власником автомобіля  або підтвердження речових  прав на чуже майно.  ОСОБА_8 зазначає, що належним відповідачем по справі є ОСОБА_7 оскільки він керував автомобілем на підставі доручення, та автомобіль не виходив із володіння його безпосереднього користувача, також йому заподіяно моральну шкоду, яка необґрунтовано не стягнута судом.

         Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши  доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5  підлягає частковому задоволенню, в задоволені скарги ОСОБА_6 належить відмовити.

Відповідно до  статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

        Ухвалюючи рішення про  часткове задоволення позову, та стягуючі з ОСОБА_6 на користь  позивача ОСОБА_5, матеріальну шкоду спричинену у наслідок ДТП у розмірі 28237 грн.  та частково судові витрати, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в задоволеної частині.

        З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

        Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в стягненні витрат на транспорт. Суд обґрунтовано послався на те, що оренда автомобіля для пересування позивача у межах міста є надмірною, і надзвичайної необхідності саме у оренді автомобіля не вбачалося.  

        Проте колегія суддів вважає помилковими висновки суду в частині  відмови у позові про стягнення моральної шкоди, витрат на послугу евакуатора та  судових витрат за  проведення судової експертизи від 27.11.2008 року.        

        Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

        Частина 2 статті  1187 ЦК України встановлює що, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

        З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2007 року о 22-10 годині на перехресті вул. Гоголя та  вул. Толстого у м. Сімферополі відбулося ДТП за участю автомобілю «ДЕУ-Ланос», держномер НОМЕР_3, яким на відповідній правовій  підставі керував позивач ОСОБА_8, та автомобілем «Мерседес-Бенц», держномер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_7, та який належить ОСОБА_6

        ДТП трапилося з вини ОСОБА_7, про що свідчить   постанова Джанкойського міськрайсуду від 23.05.2007 року, про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КоАП України у вигляді штрафу ( а.с. 73).

         Вказана постанова відповідно до положень частини  4 статті 61 ЦПК України є преюдиціальною для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої  ухвалено постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

          Відповідно до положень статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати  особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається  відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

           Під час ДТП позивач ОСОБА_8 керував автомобілем «ДЕУ-Ланос», держ. номер НОМЕР_1, на підставі довіреності від 19.11.2005 року строком дії до  19.11.2008 року. Вказана довіреність передбачала право позивача  експлуатувати (водити), укладати договори купівлі-продажу, міни, оренди, суди, страхування, зняти та поставити на облік у органах ДАІ та інше ( а.с. 312а).

         Відповідно до ч. 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

         Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

         Пунктом 1 ч. 1 статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

         За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах встановлених законом.

         Таким чином особа яка хоча і не є власником, але має законне право володіння майном, має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

         У зв’язку з наведеним доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

         За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про стягнення матеріальної шкоди. Також воно відповідає роз’яснення, даним у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 12992 року № 6, з відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

         З  ОСОБА_9  підлягає стягненню моральна шкода, оскільки автомобіль, якій знаходиться у володінні позивача,  було пошкоджено, та позивач був позбавлений можливості користуватися ним, що спричинило йому душевні  страждання.    

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, колегія суддів виходить  із засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги конкретні обставини по справі,  та визначає розмір моральної шкоди у сумі 2000 грн.

Оскільки за наслідками ДТП позивач вимушений був скористатися послугами евакуатора, з ОСОБА_6 на користь позивач підлягає стягненню 330 грн ( а.с. 10),  як  витрати на послуги евакуатора.

         Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального права,  колегія суддів, вважає за необхідне,  постановлене судове  рішення в частині відмови у позові про стягнення моральної шкоди, витрат на послугу евакуатора та  судових витрат за  проведення судової експертизи від 27.11.2008 року        скасувати та  цій частині постановити нове рішення.

        Відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті за проведення судової авто-технічної експертизи від 27.11.2008 року (а.с. 135) у розмірі 1407 грн . 60 коп.

          Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                               В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5  задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6  відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 грудня 2009 року  в частині відмови в стягненні моральної шкоди, витрат за послуги евакуатора, судових витрат за проведення експертизи від 27 листопада 2008 року  скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_6   на користь ОСОБА_5   витрати за послуги евакуатора у розмірі 330 грн, моральну шкоду у розмірі 2000 грн., судові витрати за проведення судової експертизи від 28 листопада 2008 року у розмірі 1407 грн. 60 коп.

В решті позову про стягання моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

 Судді:        

                   Белинчук Т.Г.                  Підлісна І.А.                     Адаменко О.Г.