Справа 22-6241                                                     Суддя 1 інстанції     Лаптєв М.В.

Категорія 33                                                            Доповідач Бугрим Л.М.

УХВАЛА

Іменем України

29 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі

Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Денісенко Л.Л.

Лоленко А.В. При секретарі Селіні Є.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов"янського міськрайсуду Донецької області від 10 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з данним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 21 квітня 2005 року вона вступила з відповідачем у юридичний шлюб. Після реєстрації шлюбу поїхала разом з чоловіком проживати до Японії.Однак, у період сумісного життя стали виникати сварки, відповідач її бив ,що й призвело до припинення шлюбних відносин.Вона вимушена виїхати на батьківщину. Примирятись та поновлювати шлюбні відносини не намірена.Просила розірвати шлюб.

Ухвалою Слов"янського міськрайсуду Донецької області від 10 травня 2006 року позовна заява була повернута позивачці..

На зазначену ухвалу позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати,посилаючись на те,що вона не може виїхати до Японії, оскільки строк візи сплив,а окрім того вона не має коштів для поїздки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги, просила ухвала суду скасувати, а заяву повернути для розгляду суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а заява поверненню до розгляду в місцевий суд виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того , що данний спір повинен розглядатись за місцем проживання відповідача, оскільки сторони не мають неповнолітніх дітей , а також відсутні інші причини для розгляду справи за місцем проживання позивачки.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 вступила до шлюбу з гр. Японії ОСОБА_2, який постійно проживає у Японії . Шлюб з відповідачем було зареєстровано відділом рєстрації актів цивільного стану у м. Слов"янську 21 квітня 2005 року. Як вказувала позивачка вона знаходилась у Японії короткий час / з місяці/ та повернулась до України у зв"язку з припиненням шлюбних відносин, візу на постійне місце проживання її не відкрито.

Повертаючи позовну заяву без розгляду та рекомендуючи шлюб розірвати за місцем проживання відповідача , суд не звернув увагу на те,що шлюб було зареєстровано на теріторії України,що позивачка є громадянкою України та постійно проживає у м. Слов"янську., відповідач є іноземцем , проживає постійно у Японії . а суди інших держав некомпетентні розривати шлюб ,який зареєстровано на теріторії України, якщо це прямо не передбачено міжнародним договором.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. ПО ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред"влятися за місцем позивача не лише у разі, якщо на утриманні позивача знаходяться малолітні або неповнолітні діти а також і у випадку інших поважних причин.

Відповідно зі ст. 414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ у спорах , в яких беруть участь іноземці,а також у спорах в яких хоча б однією із сторін,які беруть участь у справі, проживає за кордоном, визначається законами України. Між тим, на час звернення позивачки до місцевого суду з заявою про розірвання шлюбу це питання

законодавстом України, де відрегульоване, тобто відсутній відповідний     міжнародний   

договір між Україною та Японією про правові відносини та правову допомогу .

У такому випадку, суд повинен виходити із положень ст. ПО ЦПК України, яка передбачає можливість в інших випадках звертатись до суду з позовом про розірвання шлюбу за місцем проживання позивачки.

З огляду на зазначене , висновок місцевого суду про необхідність повернення позовної заяви позивачці у зв"язку з порушенням підсудності є помилковим, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а позовна заява поверненню для розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст ст. 307 ч. 2 п. 4,313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити

. Ухвалу Слов"янського міськрайсуду Донецької області від 10 травня 2006 року скасувати.

Позовну заяву з доданим матеріалом направити для розгляду Слов"янському міськрайсуду.

Ухвала суду набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України на протяхі двох місяців з дня набрання нею чинності.