УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого : Снітка С.О.
суддів Кашапової Л.М., Олексієнка М.М.
при секретарі : Ганько Ю.І.
з участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Житомирської міської ради, КВЖРЕП – 3 м. Житомира про визнання права користування жилим приміщенням на умовах договору найма, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення, зняття з реєстрації та вселення в квартиру, зустрічним позовом виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення, зняття з реєстрації, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення, зняття з реєстрації за апеляційними скаргами виконкому Житомирської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
28.01.2009 р. ОСОБА_1, ОСОБА_4 в своїх та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 пред’явили позов до виконавчого комітету Житомирської міської ради, КВРЖЕП № 3 м. Житомира про визнання права користування житловим приміщенням на умовах договору найму.
Позивачі зазначили, що 20.02.2004 р. купили квартиру АДРЕСА_1 _____________________________________________________________________________________
Справа № 22ц - 2617/10 Головуюча у 1 інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 42 Доповідач Снітко С.О.
АДРЕСА_1 у гр-на ОСОБА_8 На підставі договору купівлі-продажу вселились у квартиру та зареєстрували в ній місце проживання.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.01.2005 р. були визнані недійсними усі правоустановлюючі документи на вказану квартиру, в тому числі договір купівлі-продажу від 20.02.2004 р. та приватизація квартири на ім’я її первісного власника ОСОБА_6 Цим рішенням зобов’язано було повернути квартиру в державний житловий фонд міськвиконкому.
Рішення суду пройшло всі судові інстанції та набрало законної сили.
Протягом трьох років для примусового виконання рішення суду жодного із сторін ні в добровільному ні в примусовому порядку не виконувалось.
Попередні мешканці у квартиру не вселялись і вони – позивачі проживають у ній до цього часу.
В ухвалі апеляційного суду від 31.03.2005 р. визнано, що вони є добросовісними набувачами квартири, тому цей факт повторному доказуванню не підлягає.
Посилаючись на те, що вселились в квартиру на законних підставах, продовжують у ній проживати та оплачувати всі комунальні послуги, проте КВЖРЕП № 3 відмовляється укласти з ними договір найму, позивачі просили суд про задоволення позову.
24.11.2008 р. ОСОБА_6 пред’явив позов до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Він зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, був задоволений позов ОСОБА_3 про визнання недійсними: свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Житомирського міськвиконкому на його ім’я, договору купівлі-продажу квартири, укладеного 03.12.2003 р. між ним та ОСОБА_9, договору купівлі-продажу, укладеного 20.02.2004 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 і ОСОБА_1
Не дивлячись на судові рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не будучи ні власниками, ні правомірними користувачами квартири, продовжують в ній проживати, самовільно займаючи жиле приміщення, чим заважають йому, ОСОБА_3 та дітям користуватися житлом. Тому просив суд задовольнити позов.
11.06.2009 р. ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 пред’явила позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, УМВС України в Житомирській області про виселення, зняття з реєстрації та вселення в квартиру.
Вона зазначила, що рішенням суду від 12.01.2005 р. було зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повернути квартиру АДРЕСА_1 в державний житловий фонд Житомирського міськвиконкому, оскільки за рішенням суду приватизація
зазначеної квартири була визнана незаконною, як і наступні за приватизацією договори купівлі-продажу. Проте ОСОБА_1 продовжують проживати в квартирі самовільно займаючи дане приміщення. Тому просила суд задовольнити її позовні вимоги.
11.06.2009 р. виконавчий комітет Житомирської міської ради пред’явив позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Корльовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення та зняття з реєстрації.
Позивач зазначив, що спірна квартира повинна бути повернута в комунальну власність Житомирської міської ради, однак відповідачі продовжують її самовільно займати, ордер їм не видавався, тому просив задовольнити його позов.
Ухвалою суду від 20.03.2009 р. позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 та їх неповнолітнім сином ОСОБА_12 право на користування квартирою АДРЕСА_1 на умовах договору найму жилого приміщення. Зобов’язати КВЖРЕП-3 м. Житомира укласти з ОСОБА_1, ОСОБА_4 договір найму на квартиру АДРЕСА_1.
Зустрічні позови ОСОБА_3, виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення, вселення та зняття з реєстрації залишені без задоволення.
Постановлено стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради, КВЖРЕП-3 м. Житомира на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 17 грн. сплаченого держмита та 7 грн. 50 коп. витрат на ІТЗ.
У апеляційній скарзі виконком Житомирської міської ради просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_4 та задовольнити позовні вимоги виконкому, оскільки вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Безпідставним є твердження суду в рішенні про те, що приватизація спірної квартири була визнана незаконною внаслідок не дотримання міськвиконкомом вимог діючого законодавства, що привело до порушення прав на житло сім’ї ОСОБА_4.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити, а її позов задовольнити, оскільки вважає рішення суду незаконним. Не були
доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Висновки суду не відповідають обставинам справи.
Договір найму жилого приміщення укладається на підставі ордеру, а такого ордеру ОСОБА_1 суду не надали. Вони займають квартиру самоправно без будь-яких законних підстав. Посилання суду на ст.ст.328, 334 ЦК України є безпідставними. В резолютивній частині рішення неповнолітній син ОСОБА_1 зазначений „ОСОБА_15” тоді як він є „ОСОБА_12”.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, а його позов задовольнити. Посилається на порушення, допущені судом, які зазначила у своїй скарзі ОСОБА_7
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг виходячи із наступного.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_3, виконком Житомирської міської ради, ОСОБА_6 просили суд виселити сім’ю ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 з підстав, зазначених у ч.3 ст.116 ЖК України, як осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.
Самоправно зайнявшими жиле приміщення вважаються особи(громадяни), які вселились в це приміщення самочинно, без будь-яких підстав або навіть всупереч заборони на вселення.
ОСОБА_1 такими не є, оскільки заселились в куплену ними квартиру та зареєструвались проживаючими в ній на підставі договору купівлі-продажу квартири, який згодом був визнаний недійсним.
Тому суд обгрунтовано відмовив у позовах про їх виселення з квартири та зняття з реєстрації.
В зв’язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили, квартира в даний час є державною, фактично знаходиться у віданні міської ради та відноситься до державного житлового фонду.
Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер.
Усупереч вимогам зазначеної норми матеріального права суд визнав право користування квартирою за ОСОБА_1 на умовах договору найму, який не укладався, та зобов’язав КВЖРЕП-3 м. Житомира укласти такий договір з ним на підставі того, що вони з 2004 р. проживають у спірній квартирі, оплачують комунальні послуги, роблять ремонт, здійснюють обов’язки квартиронаймачів.
Зазначені обставини не є підставами для укладення договору найму, ними є лише ордер, який ОСОБА_1 не видавався.
Районний суд на вимоги закону уваги не звернув, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового – про відмову ОСОБА_1 в позові.
Згідно зі ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ОСОБА_3 народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Рішенням виконкому міської чи районної в місті ради народних депутатів про надання спірної квартири сім’ї ОСОБА_3 у справі відсутнє, ордера на вселення в квартиру вони не мають та квартира не є вільним жилим приміщенням, оскільки в ній живе сім’я ОСОБА_1.
Тому суд не знайшов підстав для задоволення вимог, щодо вселення сім’ї ОСОБА_3 у квартиру.
Оскільки колегія суддів новим рішенням відмовляє в позові ОСОБА_1, то виключає із рішення суду вказівку про стягнення з міськради та КВЖРЕП-3 на їх користь судових витрат.
Судом дійсно допущені описки в рішенні, про які ОСОБА_7 зазначає в апеляційній скарзі, але вони можуть бути виправлені судом в порядку, передбаченому ст.219 ЦПК України та на суть судового рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 скасувати та постановити в цій частині нове рішення яким у позові ОСОБА_1, ОСОБА_4 до виконкому Житомирської міської ради, КВЖРЕП-3 м. Житомира про визнання права користування жилим приміщенням на умовах договору найма, зобов’язання укласти договір найму відмовити.
Виключити із рішення суду вказівку про стягнення з виконавчого комітету Житомирської міської ради, КВЖРЕП-3 м. Житомира на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 17 грн.
сплаченого державного мита та 7 грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців з цього моменту може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області Снітко С.О.