УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

з участю: апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування,

в с т а н о в и л а  :

    У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати удаваним договір дарування 52/100 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 4 жовтня 2004 року між ОСОБА_5, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованою, та застосувати у відносинах між сторонами щодо цього договору правила договору купівлі-продажу. На обґрунтування позову зазначав, що вище вказаний договір було укладено для приховання договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідною розпискою, яку власноручно написав ОСОБА_5

    Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалене судом першої інстанції рішення та постановити нове про задоволення його позовних вимог.

    Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

    Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на пояснення відповідачів, свідків  та зазначив, що позивачем не представлено суду оригіналу розписки відповідача ОСОБА_5 При цьому суд зазначив, що позивач, як на підтвердження доводів позовної заяви послався лише на копію розписки на покази свідка ОСОБА_6, який про факт купівлі будинку знає лише зі слів позивача.

    Висновок суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 є помилковим, оскільки судом дана невірна оцінка доказам у справі.

    Так, пояснення позивача про те, що 04.10.2004 року між ОСОБА_5, як продавцем, та ним і ОСОБА_3, як покупцями в дійсності було укладено договір купівлі-продажу, підтверджуються показами свідка ОСОБА_6 та об’єктивно – розпискою, написаною ОСОБА_5 04.10.2004 року, за змістом якої останній отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 22000 грн. за продану частину будинку АДРЕСА_1. Посилання суду першої інстанції на відсутність оригіналу розписки є безпідставним, оскільки її копія завірена судом першої інстанції (а.с.29) і оригінал розписки позивачем представлено апеляційному суду. Будучи ознайомленим з копією позовної заяви та додатками до неї, в т.ч. і вище вказаною розпискою, та допитаний в порядку окремого доручення відповідач ОСОБА_5 (а.с.22) не заперечив складання розписки. Не оспорена розписка і відповідачкою ОСОБА_3

    Враховуючи вище викладене та ту обставину, що свідкам з боку відповідачів про укладення договору відомо лише зі слів самих відповідачів, „дарувальник” та „обдарована” є сторонніми особами, допитаний в якості свідка нотаріус ОСОБА_7 про обставини укладення договору нічого згадати не зміг, колегія суддів вважає заперечення проти позову відповідачів безпідставними.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) передає майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

    Оскільки правочин, укладений між сторонами у справі 04.10.2004 року має всі ознаки договору купівлі-продажу, колегія суддів вважає за необхідне визнати договір дарування удаваним в порядку ст. 235 ЦПК України та визнати укладеним 04.10.2004 року договір купівлі-продажу 52/100 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_5, як продавцем, та ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як покупцями, за ціною 22000 гривень.

    У зв’язку з задоволенням позову з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню у рівних частинах судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати з ІТЗ а також, враховуючи ціну позову у 22000 грн., судовий збір на користь держави по 40 грн. 25 коп. з кожного ((220 грн. – 139.57 грн.) : 2)).

    За таких обставин, коли висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням, в порядку ст. 309 ЦПК України, нового рішення про задоволення позову.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст. ст. 235, 655, 717 ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року скасувати ухваливши нове про задоволення позову.

Визнати удаваним договір дарування 52/100 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 4 жовтня 2004 року між ОСОБА_5, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованою.  Визнати укладеним 4 жовтня 2004 року договір купівлі-продажу 52/100 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_5, як продавцем, та ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як покупцями, за ціною 22000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 69 грн. 79 коп. з кожного сплаченого судового збору та по 15 грн. з кожного витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь держави по 40 грн. 25 коп. з кожного судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                 Судді

Справа № 22ц-2595                     Головуючий в суді 1-ї інстанції Шимко В.П.

Категорія 21                         Доповідач Матюшенко І.В.