АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання неправомірними дій щодо виплати не в повному розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
за апеляційними скаргами Міністерства фінансів України та Державного казначейства України на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 квітня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України про визнання неправомірними дій щодо виплати не в повному розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Посилається на те, що вона має на утриманні малолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" їй щомісячно повинна надаватися грошова допомога в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, але всупереч Закону, у 2007 - 2008 роках позивачці, на її думку, допомога сплачувалась не в повному обсязі. Тому позивач просила визнати протиправними дії суб'єктів владних повноважень Управління праці і соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації Вінницької області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України по недоплаті їй грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнути на її користь недоплачену суму допомоги за 2007 - 2008 роки в сумі 3347 гривень 04 копійки та судові витрати, понесені нею по справі в сумі 34 гривні.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії суб'єктів владних повноважень Міністерства фінансів України та Державного казначейства України по недоплаті ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року в сумі 1848 грн. 14 коп. Стягнуто з Міністерства фінансів України шляхом списання Головним управлінням Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року в сумі 1848 грн. 14 коп. Стягнуто з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 18 грн.48 коп. В позові до Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації Вінницької області відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Міністерство фінансів України просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі відповідач Державне казначейство України також просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а постанову суду скасувати, ухваливши нове рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про його народження та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до заперечень Управління праці і соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації, при проведенні розрахунків суми допомоги позивачці по догляду за дитиною керувалося статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» .
Проте, рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України також визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту З розділу УШ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ч.2 ст.7 3 Закону України "Про Конституційний Суд" у випадку визнання актів або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, вищевказані норми закону втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 09 липня 2007року.
При вирішенні даного позову, суд першої інстанції вважає, з чим також погоджується і колегія апеляційного суду, необхідно керуватися ч. 1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у редакції Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, яка діяла до її нової редакції згідно з Законом України № 107-УІ від 28.12.2007 р.
Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації № 3549/01-22 від 18.12.2008 року позивачка у 2007 році отримала допомогу по догляду за дитиною за: липень - 129,03 грн.; серпень - 132,64 грн.; вересень - 134,45 грн.; жовтень - 136,13 грн.; листопад - 140,05 грн.; грудень - 144,10 грн., а всього 816,40 грн. Внаслідок цього судом встановлено, що позивачка недоотримала від відповідачів суму 1848 грн. 14 коп.
Колегія суддів в цій частині погоджується з постановою суду першої інстанції, а також у тому, що позивачем строк позовної давності для звернення до адміністративного суду не пропущено. Так, відповідності до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів". Судом встановлено, що позивачем подано даний позов до суду ще в січні 2009 року і він перебував у Вінницькому окружному адміністративному суді, звідки згодом був переданий на розгляд до Могилів-Подільського міськрайонного суду 17.02.2009 року, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з іншими висновками суду першої інстанції. Так, суд першої інстанції у своїй постанові зазначив, що у відповідності до ст.3 6 Бюджетного Кодексу України, Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. Як вбачається з пояснень, матеріалів справи, суд вважає, що Міністерством фінансів України не були враховані всі пропозиції і тому належні виплати згідно закону не були профінансовані.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідальність за такий стан лежить на Міністерстві фінансів України.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в позові до Управління праці і соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації слід відмовити. Суд прийшов до такого висновку, оскільки це управління здійснювало та здійснює виплати лише в межах отриманих коштів з Державного бюджету України і його вини в тому, що позивачу вони не виплачені в повному обсязі, немає.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Згідно із Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України (надалі - Мінпраці України), затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 року, Мінпраці України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціального обслуговування населення, та, згідно зі статтею 22 Бюджетного кодексу України, - головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до підпункту 7 пункту 8 зазначеного Положення міністр приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінпраці України.
Крім того, до 28.12.2007 року діяла норма статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалася у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. І ця норма поширювалася лише на осіб, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми").
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Таким чином, обов'язок по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірах, встановлених законом про державний бюджет України, покладається: для застрахованих осіб - на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а для незастрахованих осіб - на відповідний орган соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України та пункту 1 частини 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, казначейство здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Чинним законодавством України не передбачено захист порушеного права, внаслідок невиконання одним державним органом своїх завдань за рахунок коштів іншого державного органу.
Відповідно до наданих повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, Державне казначейство України: не є головним розпорядником бюджетних коштів; не здійснює заходи, спрямовані на погашення заборгованості органів держаної влади; рахунки Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради не обслуговує.
Також судом не враховано , що головним розпорядком коштів в 2007 та 2008 роках для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», було Міністерство праці та соціальної політики України (бюджетна програма КПКВ 2511050 - «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям») якому на ці цілі в Державному бюджеті України на 2007 рік передбачено 10216988,6 тис. грн., (бюджетна програма КПКВ 2511050 - «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям»), якому на ці цілі в Державному бюджеті України на 2008 рік передбачено 12997614,9 тис. грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України задовольнити частково.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 квітня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільського районної державної адміністрації Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року до досягнення дитиною трирічного віку, передбачені ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленому абзацом 1 частини 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням раніше здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун