Справа № 22ц-21456/2009
Головуючий в 1-й інстанції Черкасенко Т. Г.
Категорія - 37 (І)
Доповідач - Турік В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В. суддів: Турік В.П., Савіної Г. О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради - Титаренко Ірини Георгіївни,
представника відповідача Комунального житлового підприємства № 1 - Волинець Марії Олександрівни,
представника відповідача Комунального житлового підприємства № 20 - Бодні Катерини Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті ради, Комунального житлового підприємства № 1, Комунального житлового підприємства № 20, про встановлення факту володіння спадкодавцем майном на праві приватної власності, встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що 18 вересня 2007 року помер ОСОБА_7, з яким вона проживала однією сім’єю з 1999 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Єрмолової, 12/2. Після його смерті відкрилася спадщина на належне за його життя майно - квартиру АДРЕСА_1, наймачем якої він був й за своє життя не встиг отримати свідоцтво про право власності на неї, однак ще у червні 2007 року звертався з заявою до КЖП № 1 м. Кривого Рогу про її приватизацію.
Просила суд встановити факт, що ОСОБА_7, який помер 18.09.2007 року, за життя володів на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_2 встановити факт її проживання з ОСОБА_7 однією сім’єю не менше п’яти років з 1999 року до часу відкриття спадщини; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи. Зокрема, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 було подано належним чином оформлену заяву до КЖП № 1 про передачу йому у власність в порядку приватизації квартири, наймачем якої він був, а не бланк такої заяви, оскільки заява містить печатку та підпис керівника КЖП № 1. Крім того, ОСОБА_7 був інвалідом, а тому не повинен сплачувати держмито за оформлення документів. Суд необґрунтовано відмовив їй у встановленні факту проживання її однієї сім’єю з ОСОБА_7 та не визнав її спадкоємцем 4-ї черги в порядку спадкування за законом після його смерті, хоча факт проживання її з ОСОБА_7 було доведено в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_7.відповідно до договору найму житлового приміщення від 26 квітня 2007 року, укладеного з КЖП № 1, був наймачем квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради. У вказаній квартирі з 1999 року проживала ОСОБА_6
18 вересня 2007 року ОСОБА_7 помер й 12.02.2008 року був знятий з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що померлий 18 вересня 2007 року ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482-ХП не набув права власності на квартиру, наймачем якої він був, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 відсутні.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органам місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському відданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний фонд.
Як зазначено в ч.3 ст. 8 вказаного Закону, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Умови та порядок здійснення приватизації житла регулюється Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність, затвердженим Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56 (далі - Положення), зокрема п. 18 якого передбачає, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім’ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
В п. 23 Положення зазначено, що оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім’ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, наймач квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 мав намір приватизувати займану ним квартиру, у зв’язку з чим і звернувся у червні 2007 року до органу приватизації - КЖП № 1, де отримав бланк заяви та необхідну консультацію стосовно порядку приватизації квартири.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 5 п.13 Постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20, якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено при наявності підстав і відсутності заборон для передані квартири у власність.
З вищевикладеного витікає, що вирішення питання про наявність підстав для визнання права власності на квартиру за спадкоємцями померлого наймача квартири, виникає тільки за умов подачі останнім до органу приватизації належним чином оформленої заяви на приватизацію такої квартири та відповідно прийняття такої заяви органом приватизації.
Однак, позивачкою ані суду першої, ані апеляційної інстанцій не надано доказів, які б підтверджували факт звернення ОСОБА_7, в період часу з червня по вересень 2007 року до КЖП № 1 з належно оформленою заявою на приватизацію спірної квартири з доданими до неї довідкою про склад сім’ї та займані приміщення, яка була б одержана органом приватизації, тобто прийнята та зареєстрована КЖП № 1 у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Як вбачається з Журналу реєстрації поданих на. приватизацію документів (а.с. 121-125), від ОСОБА_7 в період часу з червня по вересень 2007 року не приймалися та не реєструвалися документи щодо приватизації квартири АДРЕСА_1.
Крім того, технічна документація щодо квартири впорядкована не була, про що свідчить повідомлення КП ДОР «Криворізьке БТІ» № 940 від 03.09.2007 року, відповідно до якого було виявлено нове будівництво по вул. Єрмолової, 12 у м. Кривому Розі, здійснене наймачем квартири № 2 (а.с. 11).
Враховуючи викладене, доводи позивачки в апеляційній скарзі щодо належності подачі та оформлення ОСОБА_7 заяви про приватизацію квартири, наймачем якої він був, спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, в даному випадку - права на спадкування.
Оскільки позивачкою не доведено факту набуття наймачем ОСОБА_7 права власності на квартиру, то й відсутні правовідносини, зумовлені цим фактом.
Отже, виходячи з вимог вказаної норми закону, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, щодо відсутності підстав для встановлення фактів володіння спадкодавцем майном на праві приватної власності, проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини й задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом як за спадкоємцем 4-ї черги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.