Справа № 22-7511/2009     Головуючий в 1 інстанції Брежнев О. А.

Категорія 31     Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Висоцької B.C.,

при секретарі Кузмінковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-тя особа - ЗАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 травня 2009 року і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким вказаний позов задоволено частково, і ставить питання про його скасування і направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що суд безпідставно стягнув всі суми у відшкодування шкоди з нього, не вирішивши питання про відповідальність страхової компанії, в якій було застраховано його цивільну відповідальність.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 і представник 3-ї особи за довіреністю ОСОБА_6 заперечували проти доводів скарги відповідача і просили про її відхилення та залишення судового рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

18 червня 2008 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 і зазначали, що рішенням суду за амністією його було звільнено від кримінального покарання за порушення 8.06.2007 р. правил дорожнього руху , внаслідок якого машиною під його керуванням було смертельно травмовано пішохода ОСОБА_7

Позивачкою ОСОБА_1 було витрачено 13577, 86 грн. у зв'язку з похованням чоловіка.

Крім того, 644.90 грн. нею було витрачено на своє лікування, оскільки внаслідок стресу від загибелі чоловіка в неї погіршився стан здоров'я і вона змушені була лікуватися.

 Страховою компанією, в якій було застраховано цивільну відповідальність відповідача, позивачці ОСОБА_1 було сплачено відшкодування в розмірі 6433, 0 грн.

Тому вона просила суд ухвалити рішення, яким стягнути на її користь з відповідача у відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди 7467, 31 грн.

Крім того, позивачі просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у відшкодування спричиненої їм моральної шкоди з врахуванням настання тяжких наслідків скоєного ним злочину по 100000 грн. на користь кожної.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 26 травня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 7466, 86 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 151, 50 грн. судових витрат, а також на її користь та ОСОБА_2 і ОСОБА_8 по 15000 грн. кожній у відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом.

Згідно із ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, вказаною нормою закону встановлено, що на особу, що спричинила шкоду, як на страхувальника своєї цивільної відповідальності, покладено додаткову (субсидіарну) відповідальність, яка настає лише в разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданою нею шкоди.

За загальним правилом особа, на користь якої здійснено страхування (потерпілий), не має права звернутися безпосередньо до страхувальника. Вимога про відшкодування шкоди пред'являється до страховика.

Тому при вирішенні позову до страхувальника для встановлення обсягу його додаткової    відповідальності,    суд    повинен    перевірити    і    встановити    обсяг

 відповідальності і виконання зобов'язань страховиком, для чого його необхідно притягнути до участі в розгляді справи співвідповідачем.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено, що цивільну відповідальність відповідача ОСОБА_4 на час скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди було застраховано в страховій компанії «Оранта» (а.с.41) і оплачено ліміт відповідальності за шкоду життю і здоров'ю на одного потерпілого в розмірі 51000 гривень і за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого в розмірі 35000 грн.

Разом з тим, судом вказану компанію притягнуто до участі в розгляді справи як З-тю особу, справу розглянуто у відсутність її представника, не перевірено і не встановлено обсяг відповідальності та її виконання страховиком відповідно до умов договору страхування і норм чинного законодавства.

Визначене унеможливлює прийняття по суті рішення апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції не визначившись правильно з правовим статусом страхової компанії, як співвідповідача, фактично вирішив питання щодо її прав та обов'язків саме як відповідача по справі, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 31 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати наступне.

Згідно із ст. 1200 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. № 1961-1У з наступними змінами право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, що мали право на утримання від нього та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується іншому з подружжя, батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За ст. 22 визначеного закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 ст. 23 ЦК України у встановленому судом розмірі з врахуванням цієї норми матеріального права, але страховик відшкодовує не більше ніж 5% мінімального ліміту, встановленого у п. 9.3 закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди..

Згідно із вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тому суду належить перевірити відповідність нормам чинного законодавства заявлені в цілому позовні вимоги у тому числі, в частині відшкодування витрат на поминальний обід на 40 днів після поховання потерпілого та на лікування позивачки.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 травня 2009 року СКАСУВАТИ, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.