Справа № 22 - 8804 /2009 року     Головуючий у 1-й інстанції: Сухомлінов С.М.

Доповідач: Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва  в складі: головуючого - судді Чобіток А.О.. суддів -   Вовченка В.М., Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

В березні 2009 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом і просили зобов»язати відповідачів спростувати письмово перед Центром соціальних служб для сімей, дітей та молоді при Дарницькій районній у м. Києві державній адміністраціїДентром у справах сімей та жінок Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві Диївським міським центром по роботі з жінками, прокуратурою Дарницького району м. Києва поширені ними шляхом звернень до вказаних органів, недостовірні відомості про те , що позивачі вчиняють психологічне та фізичне насильство над відповідачами. Зазначали, що розповсюдженням таких недостовірних відомостей у зазначені соціальні та правоохоронні органи відповідачі спричинили їм моральну шкоду і просили стягнути кожному по 2500 грн. у її відшкодування.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просять скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити їх вимоги в повному об»ємі.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа , особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідна також на спростування цієї інформації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд встановив і виходив з того, що дійсно ОСОБА_3, колишня дружина ОСОБА_1 , та його дочка ОСОБА_4 протягом 2007 року , 2008 року та 2009 року зверталися до державних та правоохоронних органів за

 захистом своїх прав від неправомірних дій позивачів , які стосувалися вчиненню перешкод у користуванні ними житлом-квартирою АДРЕСА_1 , щляхом вселення без згоди відповідачів - ОСОБА_2, нинішньої дружини ОСОБА_5, що є на їх думку проявом насильства в сім»ї, оскільки вони вимушені проживати з 18 жовтня 2007 року в притулку Центру роботи з жінками, які страждають від домашнього насильства Київської міської державної адміністрації, а з 25 січня 2008 року в притулку Центру у справах сім»ї та жінок, Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.

Дані відомості були предметом перевірки Дарницьким РУ ГУ MB С України в м. Києві і за результатами перевірки було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_1 про неприпустимість противоправної поведінки в побуті (а.с.84).

Крім того рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2009 року виселено з вказаного житлового приміщення ОСОБА_2 без надання іншого житла і встановленого саме така противоправна поведінка позивачів стала причиною проживання відповідачів у вказаних притулках (а.с.95, 97 ).

За таких обставин колегія суддів вважає , що суд першої інстанції, прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позову, правильно зазначив, що відповідачі зверталися до правоохоронних та державних органів за захистом своїх прав, тобто скористалися наданим їм ст.40 Конституції України правом направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що зобов»язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Незважаючи на те , що в ході перевірок зазначеними органами, інформація в зверненнях відповідачів частково не знайшла підтвердженнями обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки, як роз»яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», в даному випадку має місце реалізація відповідачами конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

В зв»язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови в задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року в залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дян набрання ухвалою законноїх сили.