АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2221/09     Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 19,27     Соколишина Л.Б.

Доповідач в апеляційній інстанції

Скіць М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Ювшина В. І,

суддів     Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,

при секретарі     Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

встановила:

В липні 2009 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно, посилаючись на те, що 10 травня 2007 року між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, де Банк надав останньому кредит в сумі 40 000 грн. на строк по 6 травня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 21 % річних.

ОСОБА_5 своєчасно платежі не вносив, внаслідок чого станом на 8 травня 2009 року утворилась заборгованість в сумі 18682 грн. 76 коп.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 10 травня 2009 року між Банком та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна.

Того ж дня з цією ж метою між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

У судовому засіданні Банк змінив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку суму заборгованості по кредитному договору, станом на З вересня 2009 року, у розмірі 6010 грн. 88 коп., в тому числі: по простроченому кредиту -3663 грн. 96 коп., по прострочених відсотках -1993 грн. 54 коп. та по пені - 353 грн. 38 коп.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2009 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 6 010 грн. 88 коп. та судові витрати в сумі 310 грн. 11 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і закрити провадження у справі з тих підстав, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд установив, що 25 травня 2007 року сторони уклали кредитний договір відповідно до розділу 1 та п. 4.1 розділу 4 якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 40 000 грн. на строк до 6 травня 2010 року для придбання обладнання зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних.

Зазначені зобов'язання за договором перед Банком ОСОБА_3 належно не виконував, допускав грубі порушення Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, внаслідок чого на 3 вересня 2009 року виникла заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 3 663 грн. 96 коп., заборгованість по сплаті відсотків за використання кредиту в розмірі 1 993 грн. 54 коп. та пені в розмірі 353 грн. 38 коп., а всього 6 010 грн. 88 коп.

Відповідно до ч.2 статті 1054 та ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

10 травня 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України та п.4 Договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою поручитель відповідає перед кредитором, як солідарний боржник, у тому ж обсязі що і боржник.

З огляду на це висновок суду про солідарну відповідальність за невиконання відповідачами умов договору та стягнення з них на користь Банку заборгованості по кредиту, відсотках та пені є правильним.

Твердження апелянта про те, що між сторонами був укладений господарський договір, зміна та розірвання якого відбувається на підставі норм Господарського та Господарсько-процесуального кодексів України є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами у судовому процесі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ст.30 ЦПК України відповідачами у цивільному процесі можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава.

В даному випадку позовні вимоги пред'явлені до приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_3 та фізичної особи ОСОБА_4, тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того твердження апелянта про те, що представник позивача не мав належних повноважень на внесення змін до позовних вимог спростовуються наявною в справі довіреністю, що підтверджує повноваження представника (а.с.38-39 ).

Вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, встановивши наявність порушеного права за захистом якого спрямовано звернення до суду, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову Банку.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 вересня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.