АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-2145/2009 Головуючий по 1 інстанції
Категорія Добриднюк Н.О.
Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Вініченка Б.Б., Карпенко О.В.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні власністю.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника ОСОБА_3 колегія суддів,
встановила:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ВАТ "Черкасигаз" про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні власністю.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у листопаді 2004 року він разом з відповідачем виготовляли робочі проекти на газопостачання у перукарню "Евіта" та його магазин. Виготовлення проекту було замовлено у ПП „ОСОБА_5" м. Черкаси. При виготовленні проекту проектант ОСОБА_5 запитала у нього, чи не буде він заперечувати, якщо підземний підвідний газопровід буде відображений тільки в одному проекті, тобто у проекті ОСОБА_3 Він не заперечував, так як на той час мав намір провести газ тільки до будівлі магазину, а ОСОБА_3 мала намір газифікувати приміщення перукарні на другому поверсі. До цього часу приміщення магазину не газифіковане в силу матеріального стану та за відсутності великої необхідності у газифікуванні магазину. На даний час він придбав квартитру на третьому поверсі цього ж будинку і тому має намір дану квартиру газифікувати. Для проведення газопостачання квартири та встановлення газового опалення, на його замовлення, ПП ОСОБА_6 було виготовлено проект "Газопостачання житлового будинку", в якому однією із умов підключення газопостачання відмічена необхідність отримати згоду на підключення до РДГС-10, існуючого на стіні будинку, у його власника ОСОБА_3 Він звернувся до ОСОБА_3 за погодженням, але вона відмовила, мотивуючи тим, що він не має ніякого відношення до даного газопроводу, оскільки вона збирала всі документи сама. Тому він вимушений був звернутися до суду. Доказом того, що вказаний газопровід є спільною власністю, є те, що у листопаді 2004 року йому та ОСОБА_3 ПП "ОСОБА_5." виготовляла робочі проекти на газопостачання йому до магазину, а ОСОБА_3 - до перукарні "Евіта". У пояснювальній записці його проекту відмічено, що йому необхідно взяти дольову участь у будівництві газопроводу середнього тиску від місця врізки до будинкового регулятора тиску газу та влаштування РДГС-10. В зв'язку з цим, ним були оплачені ВАТ "Звенигородське СПМК" монтажні роботи даного газопроводу, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 02-05 від 20.12.2005 року на суму 1017,00 грн., що підтверджено і довідкою ВАТ "Звенигородське СПМК" вих.. № 50 від 09.09.2008 року про проведення даної оплати.
Крім того, він приймав активну участь у будівництві газопроводу. Так екскаватор, викопавши траншею для прокладання газопроводу, дотримуючись правил техніки безпеки не докопав одного метра до існуючого газопроводу, а тому даний метр він, разом із ОСОБА_7 докопували вручну траншею.
ОСОБА_3 отримувала від нього гроші та інші додаткові витрати (карточки поповнення рахунку на мобільний телефон) і таке інше.
Просив суд визнати право власності на 1/2 частину підвідного газопроводу середнього тиску від місця врізки до будинку за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати Звенигородське УЕГГ виконати підключення до системи належної йому житлової квартири в АДРЕСА_1, згідно розробленого проекту а також стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати в сумі 81 грн.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2009 року позов задоволено в повному обсязі.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину підвідного газопроводу середнього тиску від місця врізки до будинку за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язано ВАТ "Черкасигаз" виконати підключення до системи газопостачання квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 згідно затвердженого проекту.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати в сумі 81 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно до вимог п.2 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач довів факт його участі в монтажі підземного газопроводу середнього тиску від місця врізки до будинку за адресою АДРЕСА_1
Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд прийшов помилково.
Згідно до вимог ст.П ЦК України зобов'язання виникають на підставі договорів та інших правочинів.
Ст. 328 ЦК України визначає підстави набуття права власності. Зокрема передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно до вимог ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із совїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Як видно з матеріалів справи, замовником по всій документації та головою комісії при прийомці закінченого будівництва об'єкта системи газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3
На виконання вимог зазначених в "Правилах безпеки системи газопостачання України" затверджених наказом Держнагляду охорони праці від 01.10.1997 року №254 ОСОБА_3, як власник газопроводу заключила відповідні договори.
Згідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів вважає, що позивач не навів суду об'єктивних доказів про те, що він своєю працею та коштами на законних підставах приймав дольову участь у будівництві спірного газопроводу.
Колегія суддів вважає, що сплата позивачем ВАТ "Звенигородське СПМК" 1017 грн. за будівельно-монтажні роботи не дає підстав для визначення за ним права власності на 1/2 частину спірного газопроводу оскільки позивач не надав суду доказів, в зв'язку з чим він сплатив цю суму.
Позивач не надав суду об'єктивних доказів про укладення між ним та відповідачами договорів про те, що він сплачує кошти за будь-які отримані послуги. Як і не надав доказів придбання ним труб та інших матеріалів. Тому не є підставою для задоволення позовних вимог посилання позивача на те, що він разом із своїм підлеглим ОСОБА_7 викопали траншею довжиною один метр і надав відповідачці карточку поповнення рахунку на 25 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволення позовних вимог.
Згідно до вимог п.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно квитанцій від 07.01.2009 року та 10.09.2009 року відповідачка ОСОБА_3, сплатила адвокату ОСОБА_8 відповідно 1600 та 1000 грн. за надання юридичних послуг (консультації, представництво в суді).
Крім того, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_3 сплачено держмито в розмірі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
Дані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 60, 88, 309, 316, 317 ЦПК України, ст.ст. 11, 328, 331 ЦК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовільнити.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2009 року скасувати.
ОСОБА_4 відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2650 грн. 50 коп. судових витрат.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.