справа № 22 - 7100 головуючий у 1-й інстанції: Мельник В.В.
доповідач: Поливач Л.Д.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д. суддів: Дербенцевої Т.П., Котули Л.Г.
при секретарі Воробей Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя;
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року, -
встановила:
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.05.2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1, поділено спільне сумісне майно подружжя - автомобіль «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1, визнано право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2.(за кожним) на 1/2 частину зазначеного автомобіля. В частині позову про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови в позові про поділ квартири скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов в цій частині, визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеної квартири, посилаючись на те суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначена квартира не є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 лише 31 кв.м. спірної квартири приватизував безкоштовно, а решта площа квартири - 30, 6 кв.м. була приватизована відповідачем за спільні сумісні кошти подружжя, а тому, на думку позивача, дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і вона за законом має право на 1/2 її частку .
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність постановленого в цій частині рішення, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 22.06.1984 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.12.2005 року шлюб було розірвано. Від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньку Анастасію, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого ОСОБА_2 згідно з розпорядженням від 18.07.1993 року № 83, квартира АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_2 (а.с. 55).
Оскільки квартира була придбана ОСОБА_2 внаслідок приватизації, то виходячи з положень ст. 22 КпШС України (який діяв на той час), вона не є спільним майном подружжя.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно визнав, що квартира не підлягає поділу, оскільки вона є власністю відповідача.
Доводи апелянта про те, що частка квартири була приватизована відповідачем за спільні сумісні кошти судом першої інстанції вірно не було прийнято до уваги, оскільки сама позивач пояснювала суду, що вона не знала про приватизацію квартири відповідачем, крім того вона не надала суду доказів того, що на приватизацію спірної квартири було витрачено спільні сумісні кошти.
Відповідно до закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суб'єктами приватизації є всі громадяни України, які мають право отримати безоплатно квартиру (будинок), яку вони займають. Оскільки на момент приватизації квартири в ній був зареєстрований один ОСОБА_2, він скористався наданим йому законом правом і приватизував зазначену квартиру.
З врахуванням викладеного неможливо погодитись з посиланнями апелянта на неправильну оцінку судом поданих сторонами доказів та помилковість викладених в рішенні висновків.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного вище і підлягають відхиленню.
За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення в іншій частині. Порушень або неправильного застосування судом чинного законодавства, яке могло тягти за собою обов'язкове скасування рішення в цій частині, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.