Справа № 22 - 6080/2009 року Головуючий у 1-й інстанції : Нєсвєтова Н.М.
Доповідач: Чобіток А.О.
Ухвала
Іменем України
15 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Чобіток А.О.. суддів - Вовченка В.О., Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року в справі за позовом Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова Академії медичних наук України»до ОСОБА_1, 3-я особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м.Києві державної адмінінстрації, про виселення, -
встановила:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року задоволено позов Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова Академії медичних наук України». Постановлено виселити ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку Державної установи «Національний інститут серцевосудинної хірургії ім.М.М.Амосова Академії медичних наук України» за адресою:м.Київ, вул.Жилянська №49/51 в кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_4 вказаного гуртожитку.
В апеляційній скарзі, відповідачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати його.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 08 жовтня 1990 року та 03 лютого 1991 року Інститутом серцево-судинної хірургії ім.. М.М. Амосова на ім»я ОСОБА_4 ( нині ОСОБА_2 ) було видано ордери, відповідно до яких відповідачці надавалося право на зайняття кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4 по вул. Жаданівського ( нині Жилянська ) в будинку № 49/51 в м. Києві, який має статус гуртожитку. За клопотанням адміністрації лікарні нафтопереробної промисловості України Міністерства охорони здоров»я України, де на той час працювала відповідачка, їй було виділено ще дві кімнати у вказаному будинку під НОМЕР_1, НОМЕР_2, однак ордер на вказані кімнати не видавався.
Рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 06 червня 2006 року відповідачку виселено з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 будинку № 49/51 по вул. Жилянській в м. Києві. ОСОБА_1 виконала рішення суду 26 вересня 2006 року в добровільному порядку, проте після його виконання знову самоправно зайняла кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2 та проживає в них разом з неповнолітньою дочкою.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виселяючи ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку Державної установи «Національний інститут серцево судинної хірургії ім.М.М.Амосова Академії медичних наук України» за адресою:м.Київ, вул.Жилянська №49/51 в кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_4 вказаного гуртожитку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка займає спірні кімнати не маючи на те законних підстав, оскільки ордер, який є єдиною підставою для поселення особи на надану площу, їй не видавався.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим , відповідає обставинам та доказам, які встановлені та оцінені в суді першої інстанції без порушень вимог законодавства .
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Надавши суду лише копію корінця ордеру на кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2, ОСОБА_1 не надала достовірних доказів про те, що ордер видавався в установленогму законом порядку, а тому суд вірно оцінив наданий відповідачкою доказ та дав йому належну оцінку.
Не грунтуються на вимогах закону і доводи відповідачки про те, що суд повинен був закрити провадження у справі, оскільки вже існує рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2005 року , постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки після виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 знову порушила права позивача, вселившись без законних підстав в спірні приміщення.
Не заслуговують на увагу і твердження відповідачки про те, що вона не проживає в спірних кімнатах , а проживає її неповнолітня донька. Оскільки остання є членом сім»ї ОСОБА_1 і проживає з нею, а так як на спірні кімнати ордер не видавався, то і донька відповідачки має право займати лише кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_4.
За таких обставин рішення суду ґрунтується на всебічному, повному, об активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, підстави до скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст. 304 , 307 , 308 , 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року залишити без змін .
- Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.