Справа №22-6405/06 р. Категорія-21

Головуючий у 1 інстанції - Клешньов О.І. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

З липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                                       Зінов'євої А.Г.

Біляєвої О.М.

при секретарі:     Жуковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу він працював на підприємствах вугільної промисловості, останнім часом знаходився у трудових відносинах з ДП „Артемвугілля". 11 липня 2005 р. при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, він отримав тілесні ушкодження і на підставі висновку МСЕК від 30 листопада 2005 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності за трудовим каліцтвом у розмірі 20%. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 13280 грн.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 18 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 10000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт якої необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Крім того, позивачем не доведено, що моральну шкоду йому спричинено саме Фондом, який приймає всі необхідні заходи для полегшення його матеріального становища у зв'язку з пошкодженням здоров'я.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Апеляційну скаргу вточнив і просив постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час працював на підприємствах вугільної

. промисловості. 11 липня 2005 р. при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний

випадок на виробництві, він отримав тілесні ушкодження і на підставі висновку МСЕК від 30

листопада 2005 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності за трудовим

каліцтвом у розмірі 20%.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 10000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач в наслідок захворювання зазнає біль, дискомфорт і змушений додавати зусиль для влаштування свого життя.

Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з наведеного і враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, обмеження тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 7000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Стосовно доводів про проведення позивачу всіх страхових виплат, то такі відшкодування не позбавляють позивача права на отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18 квітня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.

Горлівки   на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 7000 (сім тисяч) грн..

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: