Справа №22-6295/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Артеменко Л.І.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Зінов'євої А.Г.
Біляєвої О.М.
при секретарі: Жуковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровське на рішення Кіровського міського суду від 19 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу він працював у галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, у нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 3 квітня 2001 р. йому вперше було встановлено професійне захворювання - радикулопатія з втратою професійної працездатності 70% і друга група інвалідності. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 70000 грн.
Рішенням Кіровського міського суду від 19 травня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 35000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт якої необхідно підтверджувати висновком МСЕК та іншими доказами. Більш того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час працював в галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 3 квітня 2001 р. йому вперше було встановлено професійне захворювання - радикулопатія з втратою професійної працездатності 70% і друга група інвалідності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 35000 грн., суд обгрунтував такий розмір тим, що позивач у зв'язку з. ушкодженням здоров'я умовами виробництва обмежений в життєдіяльності, вимушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, потребує сторонньої допомоги і позбавлений можливості виконувати роботу за фахом.
Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 35000 грн. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно дійсно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і, враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, вік, процент втрати працездатності, хвороба не прогресує, оскільки процент втрати працездатності з 2001 р. не змінився, тощо) апеляційний суд вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 20000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було. Більш того, Фонд соціального страхування являється самодостатньою та самоокупаємою установою, фінансування якої проводиться не за рахунок бюджетних коштів.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровське задовольнити частково.
Рішення Кіровського міського суду від 19 травня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
набрання чинності.