Справа №22-6144/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Сіваченко І.В.
Категорія - 30 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Біляєвої О.М.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Жуковій О.М.
за участю адвокатів: ОСОБА_5
ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 4 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Пролетарської районної у м. Донецьку ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням і по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1995 р. вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають одну неповнолітню дитину. З грудня 2005 р. її чоловік являється основним наймачем квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку, в якій в якості членів його сім'ї прописані їх сумісна дитина - син ОСОБА_4, 1995 року народження і донька від першого шлюбу ОСОБА_7, 1991 року народження. В спірній квартирі вона фактично проживає з січня 2004 р., вселилася в якості члена сім'ї ОСОБА_2 і за його згодою. Разом з останнім вона несе витрати на утримання вказаної квартири і ця квартира є для неї єдиним постійним місцем проживання, оскільки іншого житла вона не має. Просила визнати за нею право користування спірною квартирою.
ОСОБА_3, який являється опікуном неповнолітньої ОСОБА_7, 1991 року народження у березні 2006 р. звернувся до суду із зустрічним позовом про виселення ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що остання вселилася у спірну квартиру без законних підстав. За дитиною, яку він опікує, закріплено право на жилу площу в спірній квартирі і, оскільки реєстрація позивачки у спірній квартирі буде порушувати права його онуки, то згоди на вселення ОСОБА_1 у вказану квартиру він не давав.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 4 травня 2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі: ОСОБА_1 як особу, що самоуправно зайняла спірне жиле приміщення було виселено з квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку без надання іншого жилого приміщення.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1, принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову про її виселення відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають сумісну неповнолітню дитину. В спірну квартиру вона вселилася на законних підстав, як дружина і член сім'ї останнього, який з грудня 2005 р. являється основним наймачем квартири. Оскільки на день вселення її в квартиру їм з чоловіком невідомо було про оформлене ОСОБА_3 піклування над донькою її чоловіка від першого шлюбу, то його письмової згоди вони не отримували. Між тим, ОСОБА_3 як опікуну було відомо про її вселення та проживання в спірній квартирі і він проти цього не заперечував. Висновки суду про її виселення на підставі ч. З ст. 116 ЖК України як особу, що самоуправно зайняла жиле приміщення, не ґрунтуються на законі. Вони є одна сім'я, спірна квартира є єдиним її постійним місцем проживання, витрати на квартиру вони несуть за рахунок спільного бюджету, тому у суду були всі підстави для визнання за нею права користування жилим приміщенням в спірній квартирі.
У судовому засіданні позивачка та її представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 також апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Представник Пролетарської районної у м. Донецьку ради до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, свідка ОСОБА_8, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині виселення скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.
При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 з 1995 р. знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають одну неповнолітню дитину, 1995 року народження. З грудня 2005 р. ОСОБА_2 являється основним наймачем квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку після смерті свого батька, який помер 9 січня 2004 р. В спірній квартирі на день смерті останнього були прописаними: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, остання - донька ОСОБА_2 від першого шлюбу. З січня 2004 р. в спірній квартирі проживає ОСОБА_1, згоду на реєстрацію якої за вказаною адресою не дає опікун ОСОБА_2, за якою в спірній квартирі, на підставі рішення виконкому, закріплена жила площа.
Відповідно до вимог ст. 65 ЖК України, наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сімї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Як вбачається з матеріалів справи, наймачем спірної квартири ОСОБА_2 став лише в січні 2005 р., до цього наймачем був його батько. За життя останнього позивачка ОСОБА_1 в квартирі не проживала, не вселялася і не ставила питання про реєстрацію за місцем знаходження спірної квартири. Неповнолітні діти ОСОБА_2 були прописані в квартирі з дозволу основного наймача ОСОБА_9 і тому при вселенні позивачки до спірної квартири необхідно було отримати згоду опікуна неповнолітньої ОСОБА_7
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання за нею права користування жилим приміщенням.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи позивачки та її представника про отримання усної згоди ОСОБА_3 на вселення ОСОБА_1 до спірної квартири, проживання та користування нею, оскільки доказів отримання такої згоди у судовому засідання не надано.
Як пояснила у судовому засідання свідок ОСОБА_8, про згоду ОСОБА_3 на вселення, проживання та користування ОСОБА_1 спірною квартирою їй стало відомо від дружини ОСОБА_3 Зі слів свідка також відомо, що позивачка за життя ОСОБА_9 до спірної квартири не вселялася, оскільки останній себе неправильно поводив.
Щодо зустрічного позову про виселення, то суд прийшов до помилкового висновку про самоуправне вселення ОСОБА_1 до спірної квартири і тому неправильно застосував норми ст. 116 ЖК України.
Як вище вказано, ОСОБА_1 являється дружиною ОСОБА_2, який з грудня 2005 р. є основним наймачем квартири. В квартирі прописаний її неповнолітній син і факт її проживання в квартирі з січня 2004 р. встановлено судом першої інстанції. З приводу її проживання в квартирі до моменту виникнення питання про її реєстрацію у вказаній квартирі спору не виникало.
Згідно ст. 98 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сімї наймача.
Таким чином, вселившись в спірну квартиру, ОСОБА_1 набула статус тимчасового жильця.
Відповідно до ч.2 ст. 98 ЖК України, тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення -підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.,
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність виселення ОСОБА_1 з квартири без надання іншого жилого приміщення, але при цьому неправильно застосував норми законодавства, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 4 травня 2006 р. в частини виселення скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3, діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, задовольнити. ОСОБА_1 виселити з квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку як тимчасового жильця без надання іншого жилого приміщення.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня надрання чинності.