Справа № 22-4576/2009 р Головуючий в 1-й інстанції - Кириченко Н.О.
Доповідач-Чобіток А. О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати4 в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого-судді-Чобіток А.О.
Суддів - Немировської О.В., Вовченка В.М.
При секретарі - Мороз Ю.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Державного підприємства «ТВЕЛ» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.01. 2009 року в справі за позовом Державного підприємства «ТВЕЛ» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, -
встановила:
В грудні 2004 року позивач пред»явив зазначений позов до відповідача і зазначав, що з 2002 року ОСОБА_3 працював директором державного підприємства «ТВЕЛ» за контрактом від 11.02.2002 року. Під час ліквідаційної процедури, яка проводилася на підставі наказу №585 Міністерства палива та енергетики України від 17 жовтня 2003 року на підприємстві було встановлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 14181, 81 грн., а саме:Ноутбуку TOSHIBA Т254;Принтера САNON, титанової губки (3, 0 кг), хрому металевого (0, 16 кг) сплаву TiAL-7030 ( 12, 34 кг).
Посилаючись на те, що за вказаним контрактом керівник підприємства несе відповідальність за ефективне використання та зберігання закріпленого за підприємством державного майна, позивач просив стягнути з відповідача всю суму недостачі, як це передбачено ч.5 ст.134 КЗпП України.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «ТВЕЛ» у відшкодування шкоди 2427, 88 грн. та судові витрати 141, 81 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на відсутність підстав для притягнення його до повної матеріальної відповідальності, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Позивач не погодившись з рішенням суду , в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції , відмовляючи в задоволенні вимог стосовно відшкодування шкоди, завданої недостачею виробничих матеріалів, не врахував Положення(стандарту)бухгалтерського обліку №9 «Запаси«затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, яке передбачає бухгалтерський облік витрат цих матеріалів, що не було надано ліквідаційній комісії при проведенні інвентаризації майна підприємства, яке очолював відповідач. Вказує на безпідставне заниження судом вартості техніки, недостачу якої також було встановлено при прийомі-передачі майна підприємства. Посилаючись на зазначені доводи, просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і передати справу на новий розгляд.
Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.133 КЗпП України, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі" заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку , якщо шкоду підприємству, установ і, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиття необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цінностей.
Задовольняючи частково позовні вимоги ДП «ТВЕЛ» та стягуючи з ОСОБА_32427, 88 грн. в рахунок відшкодування шкоди, суд встановив і виходив з того, що останній з 11 лютого 2002 року перебував на посаді директора підприємства відповідно до контракту, укладеного з ним Міністерством палива та енергетики.
За умовами контракту на відповідача, виконуючого обов»язки директора ДП «ТВЕЛ» було покладено відповідальність за майно, що належить підприємству. Під час ліквідації підприємства на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України № 585 від 17 жовтня 2003 року та передачі відповідачем товаро - матеріальних цінностей підприємства ліквідаційній комісії ДП «Твел» було встановлено нестачу Ноутбуку TOSHIBA Т254;Принтера CANON^Ki були придбані підприємством 12 травня 2000 року відповідно за 7307, 50 грн. та 1262 грн..а всього на 8569, 50 грн., а також нестачу титанової губки (3, 0 кг), хрому металевого ( 0, 16 кг) сплаву TiAL-7030 ( 12, 34 кг), а всього на суму 14181, 81 грн.
Прийшовши до висновку, що позивачем не надано доказів щодо невикористання виробничих матеріалів в процесі виробництва та посилаючись на те, що відповідно до контракту відповідач несе матеріальну відповідальність за технічне устаткування підприємства і врахувавши амортизаційний знос Ноутбуку TOSHIBA Т254;Принтера CANON, cyfl стягнув на користь позивача 2427 грн.88 коп. на підставі ч.1 ст. 134 КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов такого висновку.
Так з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданих позивачем актів про передачу товаро-матеріальних цінностей №№2, 3 , акту нестачі товаро-матеріальних цінностей від 22.12.2003 року та акту про стягнення збитків ліквідаційною комісією ДП «Твел» від 26 грудня 2003 року встановлено нестача технічних засобів: Ноутбуку TOSHIBA T254 вартістю 4140, 71 грн.;Принтера CANON- 477 грн., які були придбані підприємством 12 травня 2000 року відповідно за 7307, 50 грн. та 1262 грн., а також нестача виробничих матеріалів: титанової губки (3, 0 кг)-110, 92, хрому металевого ( 0, 16 кг) -5, 77 грн. та сплаву TiAL-7030 (12, 34 кг) -464, 18 грн.
При цьому позивач зазначав, що відповідачем не було передано ліквідаційній комісії документації щодо переміщення виробничих матеріалів на підприємстві після їх придбання.
Будь - яких доказів, крім голослівної заяви про знищення підтверджуючої документації щодо використання виробничих матеріалів в процесі виробництва членами комісії , на спростування тверджень позивача відповідачем суду не надано.
Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач, виконуючи обов»язки директора ДП «Твел», належним чином не виконав свої обов»язки щодо ефективного використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, що призвело до нестачі виробничих матеріалів на суму 581, 87 грн., а також Ноутбуку TOSHIBA T254 та принтера CANON- 477 на суму 2427, 88 грн. з урахуванням зносу, а всього на суму 3009 грн.75 коп., а не на суму 2427 грн.88 коп., як це зазначив у рішенні суд першої інстанції.
Крім того при вирішенні даного спору, суд помилково послався на ч.1 ст. 134 КЗпП України, яка передбачає повну матеріальну відповідальність осіб, з якими укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, оскільки з відповідачем такий договір не укладався, а пунктом 1 контракту, на який послався суд, при встановлених обставинах передбачається матеріальна відповідальність керівника підприємства за правилами ч.2 ст.133 КЗпП України у розмірі заподіяної з його вини шкоди, але не більше свого середнього заробітку, при відсутності умисних дій щодо заподіяння шкоди.
В зв»язку з наведеним доводи апеляційної скарги позивача щодо невірного визначення розміру шкоди, спричиненої недостачею Ноутбуку TOSHIBA T254 та принтера CANON-477 не заслуговують на увагу.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав притягнення його до матеріальної відповідальності.
Таким чином розмір заподіяної з вини відповідача шкоди ДП «ТВЕЛ» становить 3009 грн.75 коп., а оскільки умисне заподіяння відповідачем такої шкоди не встановлено, то у відшкодування цієї шкоди з відповідача належить стягнути відповідно до ч.2 ст.133 КЗП України його середній заробіток у розмірі 2660 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за належне змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача 2660 грн. в рахунок відшкодування шкоди.
Керуючись ст.ст.304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Державного підприємства ДП «ТВЕЛ» задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2009 року змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «ТВЕЛ» у відшкодування шкоди 2660 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.