Справа №22-6332/06 р. Категорія - 42

Головуючий у 1 інстанції - Дубовик Р.Є. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

- З липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                           Бугрим Л.М.

суддів:                                                       Біляєвої О.М.

Зінов'євої А.Г.

ири секретарі:     Жуковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 19 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу він знаходився у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 5 липня 2002 р. йому за двома професійними захворюваннями та однією травмою було встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 20% вперше за професійним захворюванням хронічний бронхіт. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 50000 грн.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 19 травня 2006 року позовні вимоги були задоволені частково: на користь позивача з Фонду в рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 10000 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт якого необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також те, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 85 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.

Згідно зібраним доказам, позивач тривалий час працював в галузях вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків у шкідливих умовах в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 5 липня 2002 р. йому за двома професійними захворюваннями та однією травмою було встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких лише 20% за професійним захворюванням хронічний бронхіт встановлено вперше в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до вимог ст. 21 вищевказаного Закону, при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсацію у розмірі 10000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач у зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я іспитує фізичні та моральні страждання, які обмежують його життєдіяльність і він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту.

Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з наведеного і, враховуючи надані позивачем докази (діагноз, процент втрати професійної працездатності, обмеження тощо) в обґрунтування вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 7000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було. Крім того, страхові виплати, які проводяться Фондом не є бюджетними коштами.

Апеляційний суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на порушення строків позовної давності, передбачених ст. 85 ЦК України, оскільки правовідносини є тривалими і дана норма закону на них не розповсюджується. Тим більш, що ст. 85 діючого ЦК України дає поняття непідприємницьких підприємств, а не встановлює строки позовної давності.

Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі м. Горлівки задовольнити частково.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 19 травня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 7000 (сім тисяч) грн..

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: