УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м.Київ вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-7483                          Головуючий у 1-ій інстанції - Кулікова С.В.

Доповідач     - Карпенко С.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Карпенко С.О. суддів     Прокопчук Н.О., Слободянюк С.В.,

при секретарі     Ярошенку С.В.

з участю позивача та її представника - ОСОБА_2,

відповідача та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_5,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,  ОСОБА_6,  до ОСОБА_4,  про стягнення аліментів на повнолітню дитину та додаткових витрат на утримання,

встановила:

У січні 2009 року ОСОБА_5. звернулася у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з нього додаткових витрат на навчання їх сина ОСОБА_6 та на його оздоровлення. Вважала, що відповідач має повністю фінансувати додаткові витрати шляхом внесення періодичних платежів, так як у неї такої можливості немає.

Протягом розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_6 неодноразово уточнювала і остаточно просила стягнути з відповідача додаткові витрати на навчання ОСОБА_6 у сумі 8 000 грн; стягувати щомісяця на користь ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача до досягнення сином 23 років і стягувати щомісяця 1 000 грн додаткових витрат у зв'язку з хронічними захворюваннями, які має ОСОБА_6

Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 навчався у Навчально-науковому центрі професійно-технічної освіти АПН України і вона щорічно сплачує благодійний внесок у сумі 280 грн.

Крім того, з вересеня 2008 року ОСОБА_6 вступив до Державного освітнього закладу вищої професійної освіти „Московський державний університет економіки, статистики та інформатики" для отримання вищої освіти за спеціальністю „менеджмент з організації", навчання в якому є платним. Для підготовки до вступу вона наймала репетиторів, вартість послут яких склала 160 доларів США. Також ОСОБА_6 має хронічні захворювання і потребує постійного лікування.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.06.09 року позов задоволено частково.

 Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/2 частину витрат, понесених за період навчання сина ОСОБА_6 у Московському державному університеті економіки, статистики та інформатики в розмірі 4 000 грн.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 02.03.09 року і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23 років, та додаткові витрати у розмірі 435 грн щомісячно, з яких 100 грн - медична допомога, яка підлягає стягненню з моменту звернення з позовом до суду (з 12.01.09 року) і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23 років, а 335 грн - щомісячні витрати на навчання, які підлягають стягненню з моменту прийняття рішення (з 12.06.09 року) і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23 років.

Стягнуто із ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22 грн50 коп за вирішення вимог щодо стягнення аліментів.

Стягуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 78 грн50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн50 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 321 грн50 коп за вирішення вимог щодо стягнення додаткових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.09 року з ініціативи суду у резолютивній частині рішення виправлені арифметичні помилки і цифра „435" виправлена на цифру „265", а „335" - на „165".

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.

Посилається на те, що термін навчання у Навчально-науковому центрі професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України м.Києва тривав з 01.09.08 року по 30.06.09 року, а благодійні внески, сплачені позивачем, не є платою за навчання. Суд, на думку апелянта, не врахував, що формою навчання у Державному освітньому закладі вищої професійної освіти «Московський державний університет економіки, статистики та інформатики (МЕСІ)» є екстернат, що не позбавляє сина можливості працювати, маючи освіту. Доказів на оплату навчання позивач, на його думку, не надала, а розмір аліментів, які він сплачував, є достатнім і для оплати навчання.

Апелянт зазначає, що суд не врахував його можливість щодо надання такої допомоги, і те, що він опікується своєю матір'ю і має певні обов'язки перед новою сім'єю.

В суді апеляційної інстанції відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав, наведених у ній; просили апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали і просили рішення суду залишити без змін, вважаючи його правильним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог зщодо предмета спору, ОСОБА_6, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони по справі.

З лютого 2006 року відповідач сплачував аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки від заробітку.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач має відшкодувати позивачеві половину витрат, понесених нею у зв'язку з оплатою навчання сина, і має можливість надавати ОСОБА_6 матеріальну допомогу, а саме сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу та брати участь у додаткових витратах (медична допомога та навчання).

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, враховуючи наступне.

 Передбачений статтею 199 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі і наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не було враховано матеріальне становище платника аліментів (довідка про доходи ОСОБА_4 - а.с.74, ОСОБА_8, дружини відповідача, - а.с.72), наявність у нього непрацездатної матері (а.с.70), стан здоров'я ОСОБА_4 та його матері (а.с.71, 86), наявність у відповідача інших грошових зобов'язань.

Крім того, ОСОБА_6 у червні 2009 року закінчив навчання у Навчально-науковому центрі професійно-технічної освіти АПН України і здобув професію слюсара з ремонту автомобілів.

Колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, стягнутих з відповідача на утримання ОСОБА_6, до 500 грн, визначивши їх і твердій грошовій сумі, що не є меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, враховуючи проведення відповідачеві нарахування заробітної плати відповідно до фактично відпрацьованого часу (а.с.88-89).

Задовольняючи вимогу про стягнення додаткових витрат після досягнення ОСОБА_6 повноліття, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.185 СК України відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

Питання щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регулюється нормами Глави 16 СК України.

Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються також норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Стаття 185 СК України про участь батьків у додаткових витратах на дитину регулює правовідносини по утриманню неповнолітніх дітей і розміщена у Главі 15 СК України, посилання на цю норму також відсутнє й у ст.201 СК України. Тому застосування судом першої інстанції статті 185 СК України до спірних правовідносин є неправильним.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача додаткових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Так як суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, скасуванню також підлягає рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь держави судового збору у сумі 321 грн50 коп.

В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, матеріалами справи підтверджено факт навчання ОСОБА_6 у Державному освітньому закладі вищої професійної освіти „Московський державний університет економіки, статистики та інформатики" за спеціальністю „менеджмент з організації" (договір № 0220-00686 від 28.08.08 року на а.с.28-29) та факт оплати навчання (а.с.21, 23, 19, 45, 75). Загальний розмір коштів, сплачених за навчання за два роки складає 8 000 грн.

Такі витрати ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно розподілив порівну між батьками і стягнув з відповідача половину від понесених витрат.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 досяг повноліття 01.03.09 року, вказані витрати є додатковими витратами на дитину, можливість стягнення яких з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, передбачена ст. 185 СК України. Тому в цій частині рішення суду правильне.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в up і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2009 року в частині розміру стягнутих із ОСОБА_4 аліментів змінити і визначити їх у розмірі 500

 грн щомісячно, починаючи з 2 березня 2009 року і до припинення навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_6 23 років.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2009 року в частині стягнення із ОСОБА_4 додаткових витрат у розмірі 435 грн щомісячно скасувати і в цій частині постановити нове, яким у позові в цій частині відмовити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2009 року в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь держави судового збору у сумі 321 грн50 коп скасувати.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України шляхом подання безпосередньо до цього суду касаційної скарги.