Справа №22ц-4321/2010 Головуючий в 1 інстанції Мєлєщак О.В.
Категорія - 53 Доповідач – Курило В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої-судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуца М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Авдіївського міського суду Донецької області від 19 березня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до територіального управляння Державної судової адміністрації в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про перерахунок та стягнення недоплаченої суми заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Авдіївського міського суду Донецької області від 19.03.2010 року повернута позовна заява ОСОБА_2 до територіального управляння Державної судової адміністрації в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про перерахунок та стягнення недоплаченої суми заробітної плати у зв»язку з тим, що позивач при відсутності підстав, передбачених ст. 15, ст. 110 ЦПК України, звернувся з позовом до відповідачів про перерахунок та стягнення недоплаченої суми заробітної плати в порядку цивільного судочинства з порушенням вимог підсудності.
ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить ухвалу суду скасувати, оскільки вважає її незаконною.
Позивач ОСОБА_2 посилається на довідку Вищого адміністративного Суду України про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Цією довідкою звернуто увагу судів на те, що вимоги щодо стягнення заробітної плати особами які перебувають на публічній службі, розглядаються адміністративними судами, тільки в тому випадку, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою розв»язати публічно-правовий спір, пов»язаним з вимогами про стягнення заробітної плати слід вважати вимоги про відшкодування шкоди, завданої саме не здійсненням виплат з оплати праці.
Вона же в своєму позові не ставить вимог про розв»язання публічно-правового спору, а тому її позов повинен розглядатись відповідно до вимог ЦПК України.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з»явилась, просила справу розглядати у її відсутність.
Представники відповідачів в апеляційний суд не з»явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом.
Посилався на те, що він 4 квітня 2003 року Указом Президента України вона була призначений на посаду судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області.
Наказом начальника ТУ ДСА в Донецькій області № 21-к від 12.01.2005 року, окрім посадового окладу їй було встановлено щомісячні надбавки за вислугу років та за особистий характер роботи та інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 44 Закону України «Про статус судів» (станом на 01.01.2004 року), заробітна плата судів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів судів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не може бути меншим від 50% його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80% посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Також суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу.
Відповідно до Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», для суддів місцевих загальних судів було встановлено посадовий оклад в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постановою КМУ № 1243 від 21.12.2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» Постанова КМУ №865 від 03.09.2005 року була доповнена п.4-1 , відповідно до якого установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Судовими інстанціями визнано протиправним та скасовано п.4-1 Постанови КМУ №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів».
Позивач зазначає, що в період часу з 01.01.2006 року йому, як судді місцевого загального суду, посадовий оклад повинен нараховуватись у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не міг бути меншим від 50 % його окладу, а у 2008 році у розмірі, встановленому КМУ.
Посадовий оклад повинен нараховуватись в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат розмір яких систематично збільшувався відповідно до Закону України.
Проте, фактично у період з 01.01.2006 року по 01.02.2010 року оклад нараховувався виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на момент прийняття Постанови КМУ №865 від 03.09.2005 року в сумі 332 грн.
Враховуючи що Законами мінімальна заробітна плата поступово збільшувалась і станом на 01.02.2010 року вона складає 869 грн., за вказаний період він недоотримав значні кошти, що істотно порушує його права.
З врахуванням наведеного позивач просив стягнути на його користь з територіального управляння Державної судової адміністрації в Донецькій області недоплачену суму посадового окладу за період з 01.01.2006 року по 01.02.2010 року в розмірі 61012 грн.
Повертаючи заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач при відсутності підстав, передбачених ст. 15, 107 ЦПК України, звернувся з вказаним позовом до відповідачів про перерахунок та стягнення недоплаченої суми заробітної плати в порядку цивільного судочинства з порушенням вимог предметної підсудності.
При цьому, суд виходив із того, що ОСОБА_2 звернулася з позовом до територіального управляння Державної судової адміністрації в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про перерахунок та стягнення недоплаченої суми заробітної плати, тобто фактично оспорює незаконність дій суб»єкта владних повноважень - щодо нарахування та виплати заробітної плати, виходячи з встановлення посадового окладу на рівні мінімальної заробітної плати 332 грн., замість мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
До того ж, позивач працює суддею місцевого суду, а спори за зверненнями суддів, які проходять публічну службу, відносяться до компетенції адміністративних судів.
Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є правильним і відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
Спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них;
Інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:
спори фізичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є, зокрема орган державної влади, крім справ з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
З урахуванням наведеного та у відповідності до зазначених вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що оскільки спір виник з приводу проходження публічної служби, то позов ОСОБА_2 повинен розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства.
Наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Апеляційний суд вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Авдіївського міського суду Донецької області від 19 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: