Справа № 22-4498/10 Головуючий 1 інстанції Ткачук С. С.
Категорія 5 Доповідач Курило В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі: Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку квартири, про зобов»язання сплатити вартість її частки у спільній власності, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку квартири, зобов»язання сплатити вартість її частки у спільній власності , мотивуючи тим, що він є власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_1. Власником 1/3 частки цієї ж квартири є відповідач ОСОБА_1 Він вважає цю частку відповідачки незначною. В цій квартирі він зареєстрований і проживає, іншого житла немає. Спірна квартира має 2-і кімнати і розташована на 3 поверсі 9-ти поверхового будинку, тому не підлягає розподілу. Виділити в натурі частку, що належить відповідачці неможливо. Крім того, спільне користування житловою площею також неможливо, бо після смерті його дружини і матері відповідачки в них виникли неприязні стосунки. Він готовий сплатити відповідачці її частку за ринковою вартістю.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій п росила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим з наступних підстав: судом при винесенні рішення не було встановлено належним чином питання про те, що її частка є незначною і не може бути виділена в натурі. В матеріалах справи відсутній висновок судової будівельно-технічної експертизи з питання чи є спірна квартира неподільною річчю, чи можливо виділення в натурі 1/3 частки. Судом не з»ясовано належним чином питання про можливість виділення сторонами ізольованих жилих та інших приміщень з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. Крім того, судом не обґрунтовано належним чином питання про те, що припинення права власності відповідачки на 1/3 частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки та її дитини. Суд не звернув увагу на те, що дитина відповідачки є інвалідом. Органом опіки та піклування була висловлена позиція про те, що задоволення позову завдасть шкоди житловим правам дитини, однак суд з невідомих причин не врахував це.
Відповідачка ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_3, в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_5 просив рішення суду першої інстанції скасувати, справу повернути на новий розгляд у суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з поверненням справи на новий розгляд, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участі у справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 власником 1/3 частини квартири 10 будинку 6 мікрорайону «Зорька» у місті Ясинувата, власником якої була відповідач ОСОБА_1, є її неповнолітній син ОСОБА_6. Його право власності підтверджено договором дарування частки квартири, укладеному 26 травня 2010 року і посвідченому приватним нотаріусом Ясинуватського міського нотаріального округу Лавріщевим О.А. і зареєстрованим в реєстрі за № 601. Вказаний договір був укладений після ухваленням судом першої інстанції рішення про припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спільному майні. Але на час укладання договору дарування цієї частки квартири рішення суду першої інстанції законної чинності не набрало через те, що рішення суду було оскаржене відповідачем ОСОБА_1
Отже, на час вирішення апеляційним судом питання про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі вона власником цієї частку вже не є. За таких обставин слід зробити висновок про те, що суд першої інстанції, припиняючи право власності другого власника на частку в спірній квартирі, вирішив питання про права та обов»язки ОСОБА_6, який участі у справі не брав. Той факт, що ОСОБА_1 є законним представником ОСОБА_6 через те, що є його матір’ю, у даному випадку не дозволяє апеляційному суду розглядати питання по суті через те, що позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_6 на частку у спірній квартирі ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заявлялись. Тому такі питання не можуть бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 , 311, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2010 року - скасувати. Справу на новий розгляд повернути у той же суд, іншому складі суддів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий:
Судді: