КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.08.2007                                                                                           № 6/54

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Київгаз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2007

 у справі № 6/54  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Київгаз"

 до                                                   Комунальне підприємство "Житловик"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 34673,44 грн.

 Суть рішення і скарги:

Відкрите акціонерне товариство “Київгаз” (надалі – ВАТ “Київгаз”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Житловик” (надалі – КП “Житловик”, Відповідач) про стягнення 34 673, 44 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2007р. у справі № 6/54 в позові ВАТ “Київгаз” було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2007р. у справі № 6/54 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю та покласти судові витрати на Відповідача.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, а саме: ст.ст. 4-3, 4-7, 32-34 та 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), а також ст.ст. 509, 525, 526 та 599 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Відповідач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього Позивачем апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

                                              

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ВАТ “Київгаз” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до КП “Житловик” про відшкодування збитків, у якому просило стягнути з Відповідача збитки, спричинені через невиконання зобов”язання в сумі 34 673, 44 грн. і рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2007р. у справі № 6/54 в задоволенні позову ВАТ “Київгаз” було відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивачем не було доведено факту порушення чи невиконання Відповідачем зобов”язань по договору, у зв”язку з чим, відсутні і підстави для стягнення з останнього збитків.

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 4 січня 2005 року між ВАТ “Київгаз” (Постачальник) та КП “Житловик” (Одержувач) було укладено договір на постачання природного газу (надалі – Договір), предметом якого являлось постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, а також газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні Одержувача, перелік якого зазначається в додатку № 1 до Договору, та їх оплата.

Відповідно до п. 2.9. Договору, Одержувач зобов”язувався щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяцем, забезпечувати надходження до рахунку грошових коштів мешканців квартир безпосередніх споживачів газу за діючими тарифами по єдиних розрахункових книжках платників комунальних послуг.  

У свою чергу, п. 2.10. Договору, зокрема, передбачалось, що у разі нездійснення окремими мешканцями квартир до 10 числа кожного наступного за звітним місяцяцем нарахованих їм платежів, або у разі ненадходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, Одержувач повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення оплати за спожитий газ мешканцями квартир та уповноваженими установами і організаціями по відшкодуванню пільг та субсидій, а саме: шляхом стягнення заборгованості з боржників через суд.

У зв”язку з цим, судова колегія зазначає, що зобов”язання Відповідача по Договору щодо оплати поставленого Позивачем природного газу мешканцям житлових будинків, які є фактичними споживачами газу, обмежуються сумою коштів, які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу.

Умовами вказаного Договору на Відповідача не покладено обов”язку самостійно та власними коштами здійснювати погашення боргів населення на користь Позивача, а тільки забезпечити їх надходження шляхом стягнення заборгованості через суд.

В даному випадку, як видно з представлених доказів по справі, з січня 2005 року до грудня 2006 року мешканцями житла, яким постачався природний газ, було спожито природного газу на суму 59 053, 75грн., а  в рахунок оплати спожитого природного газу населення було сплачено лише  49 163, 18 грн.

Таким чином, заборгованість за Договором за період з січня 2005 року по грудень 2006 року становить 9 890,5 7 грн.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господанрського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та  509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що правовою підставою для відшкодування збитків є порушення зобов”язань, тобто збитки є цивільно-правовою відповідальністю сторони.

З огляду на це, необхідною умовою застосування збитків є встановлення факту порушення зобов'язання, і тільки після встановлення даного факту підлягають дослідженню інші необхідні елементи цивільно-правової відповідальності, такі як зменшення майнових прав кредитора, вина та причинний зв”язок.

Виходячи з вищевказаних умов п. 2.10. Договору, судова колегія констатує, що порушення зобов”язань Відповідачем може мати місце тільки у випадку не перерахування протягом 3-х банківських днів з дня отримання коштів, що надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу, або не звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості з мешканців-боржників.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Позивачем не було  доведено факту порушення Відповідачем зобов”язань, у зв”язку з чим, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення з останнього збитків.

При цьому, суд першої інстанції правомірно встановив і те, що порядок сплати заборгованості в розмірі 3 660, 92 грн., не регулюється умовами вказаного Договору від 04.01.2005р., оскільки така заборгованість, як встановив суд, виникла ще до січня 2005 року.

З тих же обставин, заборгованість у розмірі 8 621, 70 грн. боргу, також не регулюється умовами даного Договору, оскільки вона передана Відповідачу на підставі рішення Київської міської державної адміністрації № 390 від 21.03.2005р., як заборгованість від ЖЕО “Південне”.

Враховуючи зазначене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки підставою позову є невиконання зобов”язання саме за Договором від 04.01.2005р., який не регулює умови та порядок виконання зобов”язань, що виникли до його укладення та зобов”язань між Позивачем та ЖЕО “Південне”, а Позивач інших правових підстав для стягнення заборгованості не навів, позов в цій частині є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ВАТ “Київгаз”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2007р. у справі № 6/54 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” до Комунального підприємства “Житловик” про стягнення 34 673, 44 грн., – без змін.

2. Справу № 6/54 повернути до господарського суду міста Києва.   

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.08.07 (відправлено)