Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2007 р.                                                           Справа № 21/109-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Плужник О.В. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Головань В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2134Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 31.05.07 р. по справі № 21/109-07

за позовом ПП "Соната - Торг", м. Київ

до ТОВ "Млєко", м. Харків

про стягнення 13726,93 грн.

встановила:

У січні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 13192,38 грн. основного боргу, інфляційних в розмірі 455,40 грн., 3% річних в розмірі 79,15 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно умов договору купівлі –продажу № 02-ПР/1/31 від 15.01.2006 р. позивач по видатковим накладним № СТ-27/01/1 від 27.01.2006 р., № СТ-10/02/9 від 10.02.2006 р., № СТ-24/03/22 від 24.03.2006 р., № СТ-07/04/6 від 07.04.2006 р.,№ СТ-26/04/14 від 26.04.2006 р.,№ СТ-08/06/12 від 08.06.2006 р.,№ СТ-16/06/1 від 16.06.2006 р., № СТ-02/08/13 від 02.08.2006 р.,№ СТ-11/08/12 від 11.08.2006 р., № СТ-18/08/3 від 18.08.2006 р., передав відповідачеві продукцію, а відповідач продукцію прийняв, частково повернув по накладним, однак свої зобов’язання щодо оплати продукції здійснив частково.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 13 192,38 грн. основного боргу, інфляційних в розмірі 455,40 грн., 3% річних в розмірі 79,15 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.05.2007 р. по справі № 21/109-07 (суддя –Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13192,38 грн. заборгованості, 131,92 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог. В іншій частині позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що вимога в частині стягнення інфляційних та 3% річних на оплату позивачем пред’явлена 21.11.2006 р., право вимоги у позивача, згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України настає з 01.12.2006 р., тобто інфляційні та 3% річних нараховані за період, що передував пред’явленню вимоги на оплату.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить  рішення  скасувати,  оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач вказує, що згідно ст. 34 ГПК України господарський суд  приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. В рішенні зазначено, що позивачем пред’явлена вимога на оплату № 41 від 21.11.2006 р., але не встановлено, якими доказами це підтверджено, твердження позивача про направлення рахунку-фактури не може бути достатнім доказом і суд не повинен робити достовірний висновок щодо нього.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись  на направлення вимоги про оплату №41 від 21.11.2006р., яка була отримана відповідачем 30.11.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 14113532 та поштовою квитанцією 14866.

Позивач в судове засідання не з’явився, просить розглянути скаргу без участі представника позивача.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановила:

       що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу №02-ПР/1/31 від 15.01.2006р. Відповідно умов договору позивач по видатковим накладним № СТ-27/01/1 від 27.01.2006р.,№СТ-10/02/9 від 10.02.2006р.,№СТ-24/03/22 від 24.03.2006р.,№СТ -07/04/2 від 07.04.2006р.,№ СТ-26/04/14 від 26.04.2006р.,№СТ -08/06/12 від 08.06.2006р. №СТ-16/06/1 від 16.06.2006р.,№СТ-02/08/13 від 02.08.2006р.,№СТ-11/08/11 від 11.08.2006р.,№СТ-18/08/3 від 18.08.2006р. передав відповідачем продукцію, відповідач продукцію прийняв, частково повернув по прибуткова накладним № СТ- 0000110 від 24.03.2006р.,№ СТ- 0000111 від 24.03.2006р, №СЇ-0000214 від 26.04.2006р, №СТ- 0000215 від 26.04.2006р,№СТ- 0000525 від 16.08.2006р, №СТ- 0000524 від 16.08.2006р, №СТ- 0000583 від16.08.2006р, №СТ-0000529 від 18.08.2006р, №СТ- 0000528 від 18.08.2006р. №СТ- 0000574 від 01.09.2006р. №СТ- 0000573 від 01.09.2006р, №СТ- 0000576 від 01.09.2006р, №СТ-0000575 від 01.09.2006р, , однак в термін передбачений п. 3.1. - протягом тридцяти одного календарного дня з моменту виставленого рахунку -фактури, оплатив частково, заборгованість складає 13 192,38грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем була пред’явлена вимога №41 від 21.11.2006р. на оплату в порядку передбаченому ст.530 ЦК України, яка одержана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 14113532 та поштовою квитанцією 14866.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на день розгляду справи відповідач не надав доказів погашення суми боргу у сумі 13192,38грн.та обґрунтовано  задовольнив позовні вимоги в цієї частині.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Cуд  першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, оскільки вимога на оплату позивачем пред’явлена 21 листопада 2006р., право вимоги у позивача, згідно з вимогами ч.2 ст. 530ЦК України настає з 01.12.2006р. , тобто інфляційні та 3% річних нараховані за період , що передував пред’явленню вимоги на оплату.

Посилання відповідача на відсутність доказів пред’явлення вимоги на оплату № 41 від 21.11.2006р. безпідставне, так як в матеріалах справи  є докази пред’явлення вимоги № 41 від 21.11.2006р. на оплату боргу, яка одержана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 14113532 та поштовою квитанцією 14866. Відповідач не надав доказів, підтверджуючих неодержання вимоги про оплату заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст..ст. 526, 530, 625 ЦК України,ст..ст.101-105 ГПК України

 

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області  від 31.05.2007р. по справі №21/109- 07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

 

Постанову підписано 16.08.07 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.