УКРАЇНА                     

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2496/2006р.                                Головуючий у 1 інстанції Калашникова О.І.

Категорія 12                                           Доповідач суддя Коротков В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

20 червня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Короткова В.Д. суддів Михайлова В.О., Шейко Л.М. при секретарі Таратіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання договорів дарування недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2005 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що йому та його дружині ОСОБА_4  належала на праві спільної часткової власності в рівних частках квартира АДРЕСА_1. 20 квітня 1995 року між ним та його дружиною з одного боку та відповідачкою ОСОБА_3. укладений договір дарування цієї квартири. В подальшому ОСОБА_3  подарувала квартиру своїй дочці ОСОБА_2 за договором дарування від 29 вересня 2003 року. 26 січня 2005 року його дружина померла. Позивач просив визнати вказані договори дарування недійсними з підстав, передбачених ст.57 ЦК України (в редакції 1963 року) тому, що договір дарування від 20 квітня 1995 року укладений ним під впливом обману з боку відповідачки ОСОБА_3., яка обіцяла утримувати його та ОСОБА_4. та надавати всяку допомогу, однак не виконала цього.

Відповідачі позов не визнали.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2006 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що при укладенні договору дарування від 20 квітня 1995 року він діяв під впливом обману.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду оскільки він грунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір від 20 квітня 1995 року був укладений між позивачем та його дружиною ОСОБА_4  з одного боку та відповідачкою ОСОБА_3., яка приходилася внучкою ОСОБА_4, з другого боку (л.с.14). В подальшому ОСОБА_3 подарувала квартиру своїй дочці ОСОБА_2 за договором дарування від 29 вересня 2003 року (л.с.15). Після смерті ОСОБА_4, яка померла 26 січня 2005 року, позивач звернувся до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними.

З договору дарування від 20 квітня 1995 року вбачається, що він підписаний позивачем в присутності державного нотаріуса, яким було встановлено особу позивача, перевірена його дієздатність. Форма та зміст договору відповідають вимогам ст.ст.243, 244 ЦК України (в редакції 1963 року).

Відсутність умислу відповідачів на обман позивача при укладенні цього договору підтверджується тими обставинами, що між сторонами після укладення договору на протязі понад десяти років існували добрі родинні стосунки, відповідачі частковопри житті ОСОБА_4 цей договір не оскаржувався. Крім пояснень сторін, це підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Позивач не надав доказів про те, що при укладенні договору він діяв під впливом обману. Він також не привів правових підстав визнання недійсним договору дарування від 29 вересня 2003 року. При таких обставинах суд, встановивши відсутність підстав, передбачених ст.57 ЦК України (в редакції 1963 року), для визнання спірних договорів недійсними, обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.

Одночасно суд зайве посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, як на підставу відмови в позові, оскільки відмова в позові з названих підстав можлива лише при наявності порушеного права позивача. Оскільки суд не встановив порушення прав позивача при укладенні спірних договорів, він обгрунтовано відмовив йому в позові з мотивів безпідставності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.218, 307 ч.1 п.1,308, 314 ч.1 п.1, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.