УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ     

Справа №1144/2006р.                                 Головуючий у 1 інстанції Шляхтицький А.І.

Категорія 23                                            Доповідач суддя Коротков В.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

20 червня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Короткова В.Д. судців Михайлова В.О., Шейко Л.М. при секретарі Таратіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 4 липня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2004 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 лютого 2004 року вона купила у приватного підприємця ОСОБА_2 у бутіку «ІНФОРМАЦІЯ_1» торгівельного дому ІНФОРМАЦІЯ_2 чоботи, за які сплатила 675 грн. Продавець видав їй гарантійний талон з вказівкою дати, артикулу, розміру. При користуванні чоботами вона виявила дефект кріплення каблуку до підошви та звернулася до відповідача с проханням обміняти товар, однак він відмовив в цьому. Тому позивачка просила розірвати договір купівлі-продажу, повернути їй гроші в сумі 675 грн., та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 4 липня 2005 року позов задоволено частково - договір купівлі-продажу розірвано, на користь позивачки стягнуто вартість чобіт в сумі 675 грн., моральна шкода в сумі 300 грн. та судові витрати.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому з-адоволенню, апеляційна скарга відповідача -відхиленню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач продав позивачці неякісний товар і безпідставно відмовився замінити його, тому позивачка на підставі ст.ст. 14, 24 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХП має право на розірвання договору з відшкодуванням збитків та моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Факт купівлі позивачкою товару у відповідача підтверджується крім її пояснень гарантійним талоном з вказівкою дати, артикулу, розміру та вартості чоботів (л.с.20), показами свідка ОСОБА_3, яка підтвердила, що вона продала чоботи позивачці, виписала гарантійний талон, а також підтвердила, що відповідач відмовився обміняти неякісний товар (л.с.44,48об.- 49).

Неякісність товару підтверджується висновками центру незалежних споживчих експертиз №НОМЕР_1 (л.с.4) та торгово-промислової палати України №НОМЕР_2 (л.с.17). Повернення позивачкою товару відповідачу підтверджується розпискою від 6 липня 2005 року, яку позивачка представила в засіданні колегії суддів.

Частина 1 статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХП передбачає, що споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право вимагати від продавця або виробника розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про істотне порушення відповідачем умов договору, та розірвав його, стягнув з відповідача на користь позивачки суму, на яку був укладений договір в розмірі 675 грн.

Не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка не мала права вимагати розірвання договору та відшкодування збитків па підставі ч.1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХП, оскільки гарантійний термін на чоботи не був встановлений.

Частина 2 статті 13 вказаного Закону встановлює, що на сезонні товари гарантійний термін обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий термін встановлено п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» від 19 березня 1994 року №172 для сезонних товарів весняно-осіннього асортименту з 15 березня по 15 травня. Чоботи, яки придбала позивачка, віднесені п.2.3.10. Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 березня 2004 року №98, до товарів весняно-осіннього асортименту. Тому гарантійний термін на них закінчувався 15 травня 2004 року, а позивачка звернулася до відповідача в березні 2004 року, тобто до спливу цього строку.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував факти, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 16 листопада 2004 року.

Предметом розгляду справи в господарському суді була недійсність постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів від З вересня 2004 року про накладення штрафних санкцій на приватного підприємця ОСОБА_2 Обов'язковість рішень господарського суду встановлена ст. 4-5 ГПК України.

Предметом розгляду Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області були інші правовідносини - розірвання договору та відшкодування шкоди. Ч.2 ст. 14 ЦПК України (в   редакції   1963   року),   передбачає,   що   обов'язковість   рішення   не   позбавляє заінтересованих осіб можливості звернутися до суду за захистом прав і охоронюваних законом інтересів, спір про які судом не був розглянутий і вирішений. При розгляді такого звернення позивачки суд першої інстанції, оцінював докази в їх сукупності, які відносилися до предмету спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХП при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Однак колегія суддів не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 300 грн., яку визначив суд, та вважає, що цей розмір підлягає збільшенню.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров*я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що діями відповідача позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних, психічних стражданнях, внаслідок порушення її прав споживача. Вона була позбавлена можливості в весняний сезон користуватися якісним взуттям, була вимушена звертатися за захистом своїх прав до управління у справах захисту прав споживачів, до суду, що привело до вимушених змін у її життєвих стосунках та значної витрати часу та зусиль для відновлення попереднього стану.

Враховуючи вказані обставини, виходячи із засад справедливості, колегія суддів вважає можливим збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 1000 грн., а рішення суду в цієї частині змінити на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 218, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п. 1, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 4 липня 2005 року змінити в частині стягнення моральної шкоди: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 (одну тисячу) гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом

двох місяців.