У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–2671/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Казак С.Ю.
Категорія - 5 Доповідач - Волошин М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Волошина М.П.
суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності на автомобіль, –
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила припинити право власності відповідача на спірне майно - автомобіль Фольскваген Бора, д/н НОМЕР_1, визнавши за нею право власності на автомобіль.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої заперечення тим, що суд ухвалив незаконне та не обґрунтоване рішення.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2006 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо розподілу спільного майна подружжя. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості майна 2/3 частини автомобіля Фольскваген Бора - 60 770 грн.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2007 року вказане заочне рішення доповнено вказівкою про « - виділення спірного автомобіля ОСОБА_3»
В ході примусового виконання вказаного рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 60770 грн., державною виконавчою службою на підставі ст.ст. 5, 6, 61 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову та складено акт від 08 вересня 2008 року про передачу ОСОБА_2 спірного автомобіля, що належить ОСОБА_3, в зв’язку з заявою від 04 вересня 2008 року про бажання ОСОБА_2 залишити за собою непроданий автомобіль.
ОСОБА_2 звернулась до начальника МРІВ – 1 Дніпропетровської області про перереєстрацію зазначеного автомобіля на її ім’я.
30 грудня 2008 року відповіддю Державтоінспекції в м.Дніпропетровску їй було роз’яснено порядок реєстрації транспортних засобів у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок». А також зазначено на відсутність в рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та постанові виконавця посилань на необхідність перереєстрації автомобіля на ОСОБА_2
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка просить припинити право власності відповідача на автомобіль, який за заочним рішенням суду від 11 вересня 2006 року по справі про поділ майна подружжя був виділений відповідачу ОСОБА_3, з нього була стягнута грошова компенсація вартості 2/3 частини спірного автомобіля на користь позивачки. ОСОБА_2 із вказаним рішенням суду була згодна і не оскаржувала.
Предметом спору є припинення права власності особи на спірний автомобіль.
Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦПК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Такий спосіб порушеного права, як припинення права власності на майно вказаною статтею ЦК України не передбачено.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права при розгляді справи, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: