АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–2596/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 - Драник Н.П.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій відповідача протиправними та нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», -
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача протиправними та нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
На підставу своїх позовних вимог вказує на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.
Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 року відповідно. Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 19 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп 2008 від 22 траня 2008 року положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки.
Позивач направляв письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належного йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату. На своє звернення позивач отримав відмову від відповідача. Позивач просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891 грн.90 коп..
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України Придніпровського району м. Черкаси про виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 23 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року включно за виключенням 10 відсотків мінімальної пенсії за віком виплачених в 2008 році згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2010 року та винести нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Застосування судом першої інстанції строків звернення до суду за захистом прав та свобод проведено у відповідності до положень ст.99-100 КАС України.
Зважаючи на дані обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було розглянуто справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не впливають на законність ухваленого рішення по справі, а тому відповідно до положень ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань, і апеляційна скарга підлягає до відхилення, а постанова суду першої інстанції до залишення без зміни.
На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст.304, ст.307, ст.308, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України , колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси відхилити.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій відповідача протиправними та нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - залишити без зміни.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М.Трюхан