Справа №22ц-1285, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Стамбула Н.В.
Категорія: 53 Доповідач – Цуканова І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця “17” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.
при секретарі – Кримцевій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 5 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на спільне майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про стягнення боргу,
в с т а н о в и л а:
В липні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просила встановити факт проживання однією сім’єю з 1999 року та визнати об’єктами спільної сумісної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (далі спірний будинок) та автомобіль, зареєстрований на відповідача. При цьому покликалася на те, що знаходилася з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 1999 року. За кошти виручені нею від продажу в 2000 році належного їй житлового будинку був приведений у придатний для проживання спірний будинок, який належав відповідачу, та за отриману нею заробітну плату за кордоном (в Італії) в період з березня 2004 року по жовтень 2005 року ними за спільні кошти придбано автомобіль. В добровільному порядку відповідач не визнає за нею, позивачкою, право власності на будинок і автомобіль.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, просила встановити факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_2 з 26.02.2002 року по 09.07.2007 року, визнати спірний будинок об’єктом права спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на Ѕ його частку. При цьому покликалася на те, що в період фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2 з 1999 року до 26.03.2002 року вони обидва перебували в інших зареєстрованих шлюбах /а.с.212-213/.
В липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у сумі 1 819грн., у вигляді плати за житло за 6 місяців та плати за комунальні послуги, яка утворилася станом на 28.05.2007 року. При цьому покликався на те, що 02.02.2001 року він та ОСОБА_3 уклали договір найму житлового приміщення – спірного будинку строком на 3 роки, за яким остання зобов’язалася сплачувати квартирну плату та комунальні послуги. Після закінчення дії договору ОСОБА_3 вибралася з будинку, проте в березні 2006 року за його згодою знову вселилася в жиле приміщення на тих же умовах, проте свої обов’язки по оплаті житла не виконувала /а.с.124-125/.
Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.03.2009 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позовних вимог в частині визнання права власності на автомобіль, провадження у справі у вказаній частині закрите /а.с.165-166/.
Ухвалою цього ж суду від 30.05.2009 року залучено до участі у справі третьою особою ОСОБА_4 за її заявою з посиланням на те, що вона проживає однією сім’єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.168,203-204/.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 5 березня 2010 року первісний позов задоволено повністю. Встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з 26.02.2002 року по 09.07.2007 року. Визнано спільною сумісною власністю сторін житловий будинок АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_2.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
ОСОБА_2 подав на рішення суду апеляційну скаргу, просить його скасувати в частині первісного позову та ухвалити нове, яким ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 з 1994 року належав спірний житловий будинок АДРЕСА_2, що підтверджується рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27.08.2000 року/а.с.29-31/.
Судом встановлено, що вказаний житловий будинок станом на 2000р. знаходився у занедбаному стані, в ньому було розбите скло, прогнили віконні рами, пошкоджено підлогу, дах, в результаті чого дощова вода потрапляла до середини приміщень, в ньому були відсутні газ, телефонний зв'язок.
05.09.2000р. ОСОБА_3 продала належний їй будинок і виручені від продажу кошти (30 250грн.) за домовленістю з ОСОБА_2 вклала в будівництво та ремонт спірного житлового будинку /а.с.7/.
За жовтень, листопад, грудень 2000р. сторони здійснили капітальний ремонт спірного будинку, побудували господарські споруди, зробили підмостку будинку, заасфальтували двір, побудували паркан з арочними воротами, газифікували будинк. ОСОБА_3 особисто за власні кошти в травні 2001 року проведено до будинку телефонну мережу.
Судом також встановлено, що за кошти, зароблені ОСОБА_3 в Італії та отримані ОСОБА_2 переказами із Італії 6 300 євро в 2005 році /а.с.66-74/, в спірному будинку замінено 7 прогнивших вікон на метало-пластикові, вмонтовано 5 внутрішніх дерев’яних дверей з вітражами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім’єю з 1999 року по червень 2007 року.
Однак, з урахуванням знаходження їх обох у інших зареєстрованих шлюбах суд встановив в резолютивній частині рішення як факт, що має юридичне значення, проживання сторін однією сім’єю, починаючи з дати останнього розірвання ними шлюбу, тобто з 26.02.2002 року /а.с.215/.
Задовольняючи первісний позов, суд виходив з того, що, оскільки спірний будинок, який належав ОСОБА_2, під час фактичних шлюбних відносин зі ОСОБА_3 істотно збільшився у своїй вартості внаслідок затрат останньої, то в силу ст.ст.74,62 СК України цей будинок слід визнати об’єктом права спільної сумісної власності сторін та визнати за ОСОБА_3 право власності на його Ѕ частину.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, ґрунтується на вимогах закону, підтверджується дослідженими судом доказами, зазначеними вище та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, (зокрема, показаннями свідка ОСОБА_5, яка бачила розписку від імені ОСОБА_2 про використання всіх коштів, отриманих ОСОБА_3 від продажу належного їй будинку, на ремонт будинку, належного ОСОБА_2, аналогічними показаннями свідка ОСОБА_8, якій про наявність такої розписки відомо зі слів сторін), довідкою РАГСУ від 03.07.2007 року про призначення реєстрації шлюбу між сторонами на 27.12.2005 року та їх неявку на реєстрацію /а.с.15/, письмовими поясненнями підозрюваного ОСОБА_9 від 26.11.2008 року та ОСОБА_2, допитаного як свідка 09.07.2007 року, у кримінальній справі щодо заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень /а.с.158,159/.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, безпідставними є твердження апелянта про відсутність підстав вважати, що спірний будинок істотно збільшився за рахунок затрат ОСОБА_3 з посиланням на відсутність грошової оцінки вартості будинку та суми, на яку, за думкою суду, збільшилася вартість будинку.
При цьому судова колегія виходить з того, що за обставин, встановлених судом, вартість коштів, отриманих ОСОБА_3 від продажу свого будинку АДРЕСА_2 і вкладених в ремонт і будівництво спірного будинку становить 30 250грн. /а.с.7/, а вартість Ѕ частини спірного будинку, подарованої ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 31.07.2003 року становить 17 107грн. /а.с.27/, тобто повна вартість будинку становить 34 214грн. Таке співвідношення вкладених ОСОБА_3 сум в ремонт і будівництво спірного будинку та вартості цього будинку, свідчить, за думкою судової колегії, про правильність висновку суду про наявність підстав вважати спірний будинок об’єктом права спільної власності сторін.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки частина з них висувалася ОСОБА_2 в ході судового розгляду місцевого суду, яким дана відповідна юридична оцінка, інші ґрунтуються на доказах, які не були предметом дослідження суду першої інстанції і які не є новими доказами, що підлягають дослідженню апеляційним судом в розумінні ч.2 ст.303 ЦПК України.
Що стосується рішення суду в частині зустрічного позову, яке ніким не оскаржено, то, відповідно до принципу диспозитивності, колегія суддів йому юридичної оцінки не дає.
Керуючись ст.ст.303,308,315, п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 5 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді