Справа № 22ц-7367/2008 Головуючий у 1 інстанції Сазонова М.Г.
Категорія : 45 Доповідач Ігнатова Л.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С.,
суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П.,
при секретарі Петрушенко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду від 12 серпня 2008 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до ОСОБА_1 про винесення з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища не придатних до експлуатації будівель, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду із скаргою на рішення місцевого суду, яким позовні вимоги ВАТ «Комсомольське рудоуправління» задоволені. Зобов»язано ОСОБА_1 винести з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища непридатні для експлуатації гідротехнічні споруди, частинами яких є: нежитлова будівля насосної станції загальною площею 50, 50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 нежитлова будівля насосної станції загальною площею 69 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Крім того стягнуто з нього на користь позивача судовий збір у розмірі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7, 50 грн.
Відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ВАТ «Комсомольське рудоуправління» відмовити, оскільки вважає, що суд не дослідив всіх обставин по справі, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. А саме суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути
позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.
Спірні об»єкти (будівлі насосних станцій) є нерухомістю. А відповідно до діючого законодавства, характерними ознаками нерухомості є: нерозривність із землею; неможливість переміщення без знецінення якісних та функціональних характеристик речі.
Тобто спірні будівельні станції, не можуть бути переміщені (в тому числі і винесені) без їх руйнування. В результаті переміщення фактично припиняється його право власності на майно, що належить йому на праві власності.
В порушення вимог ст. 3, 60 ЦПК України, позивач не у своєму позові, ні в суді не навів доказів порушення своїх прав або інтересів.
Крім цього, ст. 152 ЗК України, встановлює перелік способів захисту порушеного права землекористувачів. Однак ця стаття не містить обраного позивачем способу захисту, а саме винесення споруди з прибережної смуги.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинами справи.
Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2007 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та зазначав, що відповідач на підставі договорів купівлі-продажу від 05.12.2003 року та 17.03.2003 року є власником двох споруд насосних станцій, площею 69, 0 кв.м. та 50, 5 кв.м.
Згідно з договором від 21.04.2005 року укладеним між Донецькою облдержадміністрацією та ВАТ «Комсомольське рудоуправління», водосховище на якому розташовані споруди насосних станцій, передано в оренду позивачу до 21.04.2015 року (а.с. 33-35).
Відповідно до актів на право постійного користування землею від 01.11.1999 року та 30.07.2002 року, землі навколо водосховища надані позивачу у постійне користування (а.с.7-12).
Обидві нежитлові будівлі насосних станцій, що належать відповідачу, розташовані на відстані 20-25 метрів від берега Кашимевахського водосховища.
Відповідно до вимог ст. 88 Водного Кодексу України ( далі - ВК України) та ст. 60 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) навколо водосховища та інших водойм з метою охорони поверхні водних об»єктів від забруднення та засмічення їхньої водності, надаються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Площа водного дзеркала Камишевахського водосховища становить 104 га., крутизна схилів перевищує три градуси. Тому відповідно до ч.3 ст. 88 ВК України прибережна захисна смуга навколо Камишевахського водосховища становить 100 метрів. Тобто обидві нежитлові будівлі насосних станцій знаходяться у прибережній захисній смузі цього водного об»єкту.
Вищевказані насосні станції фактично не є гідротехнічними спорудами, оскільки вони порожні, без вікон та дверей. В них відсутні електронасоси, мережі електропередач, трансформатори, засувки, гідранти та будь-яке інше гідротехнічне обладнання, не проведено жодного метру труб водоводу. Тобто у теперішній час будівлі насосних станцій не можуть експлуатуватись за призначенням у зв»язку з їх повною непридатністю до використання.
А відповідно до ч. 3 ст. 89 ВК України не придатні для експлуатації споруди підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
В процесі розгляду справи, позивач вточнивши пункт перший позовних вимог та зазначивши, що насосні станції відповідача є гідротехнічними спорудами, а нежитлова будівля є складовою частиною споруди насосної станції. (а.с.46), просив зобов»язати відповідача винести з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища непридатні для експлуатації гідротехнічні споруди, частинами яких є: нежитлова будівля насосної станції загальною площею 50, 50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; Нежитлова будівля насосної станції загальною площею 69, 0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1»
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції і виходив із того, що прибережна смуга Камишевахського водосховища становить 100 метрів, оскільки площа водосховища перевищує 3 га, крутизна схилів більше ніж 3 градуси. Споруди насосних станцій розташовані у прибережній смузі і у теперішній час не придатні для експлуатації за цільовим призначенням. ВАТ «Комсомольське рудоуправління» згоди на спеціальне водокористування позивачу не надавав, а відповідач у встановленому законодавством порядку не отримав дозволу на спеціальне водокористування.
Між тим з таким висновком суду не можна погодитися.
Частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись до суду з позовом про винесення з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища належних відповідачу непридатних до експлуатації будівель, позивач, як постійний користувач земельною ділянкою, на якій розташоване Камишевахське водосховище, ні в своєму позові, ні в суді першої та і в апеляційної інстанції не навів ні яких доказів, які б свідчили про те, що будівлі відповідача порушують його будь-які права або інтереси.
В своєму позові ВАТ «Комсомольське рудоуправління» посилається на вимоги ч. 3 ст. 89 ВК України, яка передбачає, що непридатні для
експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Зі змісту даної норми закону слідує, що вона розповсюджується лише на споруди.
Доводи апеляційної скарги, що придбані відповідачем насосні станції не є спорудами, а є нежитловими будівлями є обґрунтованими.
В Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10. 2004 року за № 1442 вказано значення поняття будівлі, споруди.
Будівлі - це земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначенні для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;
Споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, ескади, мости тощо).
З зазначеного вбачається, що законодавство розмежовує поняття «споруда» та «будівля».
Як вбачається із позовної заяви, позивачем ставилося питання про винесення з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища непридатні для експлуатації нежитлові будівлі насосних станцій, (а.с.5-6)
В уточнюючих позовних вимогах, позивачем ставиться питання про винесення з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища» непридатні для експлуатації гідротехнічні споруди, частинами яких є нежитлові будівлі насосних станцій. При цьому уточнюючи, що насосні станції є гідротехнічними спорудами, а нежитлова будівля є складовою частиною споруди насосної станції, (а.с.46) Але чому позивач вважає нежитлову будівлю насосної станції гідротехнічною спорудою, не вказав.
Відповідно до Наказу Фонду державного майна, державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 23.12.2004 року за № 2929/227 будівлею є будівельні системи, що складаються з несучих та огорожувальних або сполучених (несучо-огорожувальних) конструкцій і утворюють різні приміщення для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Як зазначає відповідач, спірні насосні станції мають фундамент, кам»яні стіни та кам»яне покриття. Вони призначені для розміщення в них устаткування для поливу земель. Ці обставини не спростовані і позивачем в апеляційному судовому засіданні.
Отже з зазначеного слідує, що спірні насосні станції є будівлею. До того ж це підтверджується і документально, а саме: договорами купівлі-продажу нежитлових будівель(насосні станції) (а.с. 27-28, ), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 29-30), документацією БТІ -технічними паспортами. Відповідно до цих документів насосні станції є будівлею.
А оскільки насосні станції є будівлею, відносно них не може застосовуватися норма ст. 89 ВК України, оскільки вони розповсюджують свої дії безпосередньо на споруди.
Різниця між гідротехнічними спорудами та насосними станціями чітко простежується в спеціальному законі. В Законі України «Про меліоративні системи». Зі статей 1, 4 зазначеного Закону простежується, що гідротехнічна споруда та насосна станція це два різних об»єкти.
Споруда (гідротехнічна споруда) не є капітальними об»єктами. Тобто вона може бути винесена без припинення права власності.
Будівлі ж це зовсім інший об»єкт, який має фундамент, стіни та його перенесення (винесення) об'єктивно не можливо без руйнування.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач має право власності на нежилі будівлі (насосні станції № 1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з: А-1 нежила будівля (насосна станція № 1) з/б пліти, загальною площею 50, 5 кв.м. та за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з: А-1 нежитлова будівля (насосна станція № 1) з/бетон, загальна площа 69 кв.м., що підтверджується договорами купівлі-продажу від 17.03.2003року та від 05.12.2003 року та зареєстровані в БТІ (а.с. 27-28).
Як зазначено в ст. 41 Конституції України та в ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об»єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Судом першої інстанції встановлено, що спірні нежитлові будівлі насосних станцій фактично не є гідротехнічними спорудами, оскільки вони є порожніми, без вікон та дверей. В них відсутні електронасоси, мережі електропередач, трансформатори, засувки, гідранти та будь-яке інше гідротехнічне обладнання, не проведено жодного метру труб водоводу.
Але судом не встановлена та недоведена винятковість та суспільна необхідність таких заходів, які передбачені ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, у зв»язку з якими особа може бути позбавлена права власності на своє майно.
У випадку перенесення нежитлових будівль насосних станцій, як зазначив суд, будівлі втратять свою якість як об»єкти права власності.
А тому з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду є неправильним і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Комсомольське рудоуправління» слід відмовити.
А з мотивів того, що забруднюється означене водосховище, то в даному випадку позивач є лише орендарем водного об»єкту, право власності на яке належить державі.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2008 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до ОСОБА_1 про винесення з прибережної захисної смуги Камишевахського водосховища непридатних до експлуатації будівель - відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.