Справа № 2-1997/2010р.

 Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва у складі

головуючого                               судді Волкова С.А.

при секретарі                                 Білик С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „УСП-Груп” про визнання договору недійсним,  

                                                              в с т а н о в и в :

    у січні  2010 року позивач звернулась  до  суду  з даним позовом.

В обґрунтування позову зазначала, що вона 23.08.2006 року уклала з відповідачем договір за № А1/53 з додатками про надання останнім послуг для задоволення її особистих потреб у набутті автомобіля.

Вважає умови даного договору несправедливими по відношенню до неї, оскільки створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов‘язків на її шкоду.

Фактично отримання нею товару поставлено у пряму залежність від  розподільчого акту, при цьому такий акт організується самим відповідачем на власний розсуд, прозорого та зрозумілого механізму а умов його проведення договором не встановлено. Інформації з приводу даних актів є конфіденційною та їй не надається.

Спірний договір всупереч Закону України „Про захист прав споживачів” є несправедливим, оскільки договором встановлені жорсткі обов‘язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене  лише власним розсудом відповідача. Крім цього, у договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обов‘язків та характер діяльності відповідача вважає недобросовісним та „пірамідальним”.

На виконання умов договору нею було сплачено відповідачу кошти на загальну суму 11 452 грн.

26.09.2007 року нею на адресу відповідача було направлено лист з проханням розірвати спірний договір та повернути сплачені кошти, але за цією вимогою відповідачем на її рахунок було перераховано лише частину коштів в сумі 2 980 грн. 59 коп.

У зв‘язку з викладеним просить визнати недійсним спірний договір та стягнути з відповідача на її користь 8 471 грн. 41 коп. та судові витрати по справі.

В судовому засідання представник  позивачки позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Представник позивачки не заперечувала, що позивачкою договір від 23.08.2006 року було підписано особисто, без примусу з боку  будь-яких осіб, її було ознайомлено з умовами діяльності відповідача. Також пояснила, що позивачка розраховувала протягом 3-5 днів після підписання договору отримати автомобіль та у випадку отримання транспортного засобу не вважала би, що її обманули при укладенні договору.

Представник відповідача в суді проти позову заперечував, при цьому пояснив, що відповідачем умови договору від 23.08.2006 року не порушувались, позивачка особисто ознайомилась зі змістом договору, умовами діяльності відповідача, особисто підписала ці договори та умови. Більше року сплачувала обумовлені договором платежі, а згодом в односторонньому порядку перестала виконувати умови договору, звернулась до відповідача з заявою про розірвання спірного договору та повернення їй сплачених коштів. З боку відповідача ніякого обману чи надання недостовірної інформації не було.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на Закон України „Про захист прав споживачів”, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази по справі, суд встановив наступне.

Між сторонами  23.08.2006 року було укладено договір № А1/53, предметом якого є надання позивачці послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об‘єкту нерухомості, зазначеного у додатку № 1 до договору, де вказано найменування обраного товару – транспортний засіб, орієнтовна вартість 42 000 грн. Реєстраційний платіж складає 1 512 грн., щомісячний платіж 952 грн. Як вбачається зі змісту договору та додатку № 1 до нього, відносини між сторонами регулюються також додатком № 2. Договір від 23.08.2006 року та додатки № 1 і № 2 (умови  діяльності української соціальної програми) підписані позивачкою та представником відповідача (а.с. 7, 8-10).

Позивачкою був сплачений реєстраційний платіж за договором в сумі 1 512 грн. та в подальшому за період з серпня 2008 року по вересень 2007 року платежі на загальну суму 9 940 грн. (а.с. 11-25).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203  цього кодексу.

Оцінюючи зібрані по справі докази суд вважає, що позивачкою та її представником не надано допустимих та належних доказів наявності обману позивачки з боку відповідача, останньою була отримана достатня для розуміння інформація щодо змісту та умов Договору від 23.08.2006 року, умов діяльності відповідача (додаток № 2 договору), про що свідчить  її особистий підпис  на зворотному боці договору (останній абзац): „Учасник заявляє, що отримав усі, коректно викладені пояснення від представника ТОВ „УСП-Груп”, уважно прочитав та зрозумів Договір та всі Додатки до нього, правові наслідки, і гарантує дійсність своїх намірів, добросовісність своїх дій по відношенню до інших осіб, в тому числі подружжя, та отримав їх погодження здійснення даного Правочину, що засвідчує нижче своїм підписом.”, тому для задоволення позовних вимог суд не вбачає правових підстав.

На підставі   викладеного та  керуючись  ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 10, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України „Про захист прав споживачів”, суд, -

В И Р І Ш И В :

     В позові ОСОБА_1 до ТОВ „УСП-Груп” про визнання договору недійсним відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

СУДДЯ         підпис                         ВОЛКОВ С.А.