Справа № 2-а-438/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

17 травня 2010 року             Оболонський районний суд м. Києва у складі

головуючого                     судді Волкова С.А.

при секретарі                        Білик С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, визнання дій протиправними та зобов‘язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

у лютому 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом до УПФ в Оболонському районі м. Києва та до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУСЗН.

В обгрунтування позову зазначав, що він перебуває на обліку в УПФ у Оболонському районі м. Києва і отримує пенсію як інвалід 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Пенсія виплачується у розмірах, значно нижчих, ніж це передбачено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. У січні 2010 року він звернувся із заявою про перерахунок пенсії, проте йому було відмовлено з посиланням на зміни до Закону, які були внесені постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, від 16.07.2008 року за № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” та Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік”.

Вважає, що постанови Кабінету Міністрів не можуть змінювати Закон, яким передбачено, що розмір пенсії інвалідам 2 групи не може бути меншим 8 мінімальних розмірів пенсії за віком, а додаткова пенсія складає 75 % мінімальної пенсії за віком.

Просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва протиправними; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров‘ю, з 24.04.2003 року по день набрання постановою суду законної сили, з урахуванням вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  зобов‘язати відповідача після набрання постановою суду законної сили сплачувати йому довічно пенсію і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров‘ю у розмірах, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Надалі позивач надав уточнення до позовної заяви, згідно яких зазначив, що судом має бути вирішено спір лише щодо його вимог до пенсійного фонду, оскільки між ним та Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУСЗН спірні відносини відсутні.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнений позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили його задовольнити.

Представник відповідача УПФ в Оболонському районі м. Києва в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що нарахування пенсії позивачу проведено у відповідності з діючими на теперішній час Законами та постановами Кабінету Міністрів України, які для них є обов`язковими.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи з квітня 2003 року, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та  одержує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон)  передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, та у зв`язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв`язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема інвалідам 2 групи – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 53 Закону  виплата додаткової пенсії здійснюється незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивачу була призначена пенсія у меншому розмірі, ніж це передбачено вищевказаними нормами Закону, а саме в розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік …» та  постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: «особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі: інвалідам 2 групи – 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону   застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначаться мінімальний розмір пенсії за віком.  Положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини ( мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов`язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком, крім  передбачених ч. 1 цієї статті.

Сторони не наполягали на застосуванні строку позовної давності, у зв‘язку з чим суд вважає за необхідне зобов‘язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу сум пенсії та додаткової пенсії за період з 24.04.2003 року по 17.05.2010 року.

Перерахунок пенсії проводиться на строк, на який призначена пенсія, що визначається відповідачем у розпорядженні при здійснені перерахунку, а тому суд визначає лише дату, з якої позивач має право на зазначений перерахунок та вимоги позивача про  зобов‘язання відповідача після набрання постановою суду законної сили довічно виплачувати йому пенсію в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров‘ю у розмірі не менше 75% мінімальної пенсії за віком, тобто  відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,  Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року , Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст. ст. 9, 11, 160-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у відповідності до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправними.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 сум пенсії та додаткової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” з 24.04.2003 року по 17.05.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позову відмовити.

 Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

С У Д Д Я         підпис                 ВОЛКОВ С.А.