Справа № 1-898/09

В И Р О К

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року                          Солом’янський районний суд м.Києва

у складі:  головуючого-судді                         -  Губко А.О

                           при секретарі                             -  Гвоздицького А.О.

                           за участю прокурора                           -  Білошицького М.В.

                           за участю потерпілих                             -  ОСОБА_1

                           за  участю законного

                           представника н/л потерпілого               -  ОСОБА_2

                           за  участю законного

                           представника н/л підсудного                 -  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Києві кримінальну  справу за обвинуваченням                              

                                  ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дєнєжніково Новоайдарського району Луганської області, громадянин України, азербайджанець, освіта середня, не працюючого, ніде не зареєстрований, тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

           у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185  КК України,  суд, -

В С Т А Н О В И В:      

         09.02.2010 р., близько 23 год. ОСОБА_4, знаходячись у розважальному закладі «Клуб друзів Еріки», який розташований у приміщенні розважального комплексу «Ультрамарин», що по вул. Урицького 1-А  в м. Києві, розпивав спиртні напої, сидячи за столом з раніше знайомими неповнолітніми.

        В цей час, раніше знайомий йому неповнолітній ОСОБА_1 поклав на стіл, за яким поряд з ним сидів ОСОБА_4, мобільний телефон «Нокіа» модель 5030, без батареї живлення, який належав його матері ОСОБА_2 і знаходився у його користуванні і, залишивши вищевказаний телефон без свого нагляду на столі, за яким сидів ОСОБА_4, на нетривалий час відійшов.

ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, побачивши мобільний телефон «Нокіа» моделі 5030, яким користувався неповнолітній ОСОБА_1, вирішив таємно його викрасти.

Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на власне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зі столика забрав вищевказаний мобільний телефон і сховав його собі в кишеню.

А через деякий час, повернувшись до столика, неповнолітній ОСОБА_1 виявив відсутність мобільного телефону, став його шукати та з’ясовувати у всіх присутніх, в тому числі і у ОСОБА_4, де подівся його мобільний телефону, на що останній, утримуючи при собі викрадене майно, повідомив, що не знає, де знаходиться мобільний телефон.

Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрав мобільний телефон «Нокіа» модель 5030, вартістю 530 гривень, без СІМ-картки та акумуляторної батареї, який знаходився у користуванні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, чим спричинив матеріальну шкоду матері потерпілого- ОСОБА_2

   10.02.2010 року, приблизно о 13 год., ОСОБА_4 перебуваючи на радіоринку «Радіолюбитель», по вул. Ушинського 2-4 в м. Києві,  при продажі викраденого ним у ОСОБА_1 мобільного телефону був затриманий співробітниками міліції, які вилучили в подальшому у нього мобільний телефон «Нокіа» модель 5030.

   Допитаний у судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_4 в пред’явленому йому обвинуваченні не визнав свою вину і категорично заперечував проти факту викрадення ним у незнайомого ОСОБА_1 мобільного телефону  «Нокіа» модель 5030, вказує, що забрав його зі столу, оскільки за ним ніхто не приходив і йому не було відомо,  що у потерпілого пропав мобільний телефон, який він  розшукує.

      Не дивлячись на невизнання своєї вини підсудним ОСОБА_4 його вина у вчиненні  ним злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

         -   показами неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, який суду показав, що перебуваючи 09.02.2010р. біля 23 год. у розважальному комплексі «Клуб друзів Еріки», у приміщенні «Ультрамарин» по вул. Урицького 1-А  в м.Києві, і, залишивши свій мобільний телефон «Нокіа» моделі 5030 без батареї живлення та сім-карти на столику, за яким він сидів разом зі своїм приятелем та наглядно знайомим ОСОБА_4, він на деякий час відійшов.

              Повернувшись назад, на столику він виявив відсутність свого мобільного телефону і, з’ясовуючи, де знаходиться його телефон, на що ні його приятель, ні ОСОБА_4 повідними, що не бачили його.

          -  свої покази потерпілий повністю підтвердив при проведенні 26.03.2019р. очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_4, при проведенні якої стверджував, що після виявлення викрадення свого мобільного телефону він звертався і до ОСОБА_4, чи не бачив  він його телефону. ( а.с. 31)  

-   показами потерпілої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні підтвердила факт придбання нею в кінці 2009р. за 530 грн. мобільного телефону «Нокіа» моделі 5030, який вона подарувала своєму сину, а 09.02.2010р. дізналася, що у нього хтось викрав цей телефон. А подальшому повернули його сину працівники  міліції.

-   показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5,  який підтвердив суду, що працюючи оперативним працівником ОПВ КР ГУ МВС України в м. Києві, 10.02.2010 року ним разом з ОСОБА_6 на радіоринку «Радіолюбитель», по вул. Ушинського, 4 біля 13 год. був затриманий Айвазов, який пропонував придбати у нього мобільний телефон «Нокіа» модель 5030-С2, корпус чорно- червоного кольору.

           І після його затримання у нього був вилучений вищевказаний мобільний телефон та встановлений його власник.

-     протоколом   огляду місця події   від 10.02.2010р., відповідно до якого у ОСОБА_4 у присутності понятих був вилучений мобільний телефон в корпусі червоно-чорного кольору, без СІМ-карти та акумуляторної батареї, який той забрав зі столика розважального закладу «Ультрамарин», 09.02.2010 року.  (а.с. 8)

          - згідно постанови від 10.02.2010р. вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон в корпусі червоно-чорного кольору, приєднаний до справи в якості речового доказу, а 13.02.2010р. виданий під розписку потерпілому ОСОБА_2 (а.с.10-11)

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 247 від 09.03.2010 року , ОСОБА_4 в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння будь-якими психічними захворюваннями не страждав і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. І на даний час не страждає будь-якими психічними захворюваннями, може усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. (а.с. 84)

       Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №40 від 09.03.2010 року, ОСОБА_4 не страждає на алкоголізм та наркоманію, а виявляє ознаки епізодичного зловживання алкоголем і не потребує протиалкогольного та протинаркоманійного лікування.   (а.с.100)

            З урахуванням зібраних доказів в їх сукупності, які суд визнає достовірними і допустимими і вважає, що ОСОБА_4 своїми умисними діями , які виразилися у таємне викраденні чужого майна (крадіжка), скоїв злочин, передбачений ст.185 ч. 1 КК України.

          За таких обставин суд критично оцінює доводи  підсудного  щодо невизнання ним своєї вини у скоєнні ним крадіжки телефону у потерпілого ОСОБА_1, як до обраної ним лінії свого захисту з метою. В подальшому уникнути кримінальної відповідальності за скоєним ним злочин.

          При цьому суд вірить показам неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, вважає їх правдивими, оскільки вони послідовні як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи і узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, якими встановлена вина ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки  телефону у потерпілого

          Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості  вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості, особу підсудного, раніше не судимого, його молодий вік, не працюючого і тривалий час не зайнятого суспільно-корисною працею, який проживає на території України, однак ніде не зареєстрований, відношення ОСОБА_4  до вчиненого злочину та конкретні обставини  при скоєнні ним цього злочину і вважає, що він заслуговує покарання у виді позбавлення волі, бо його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, але не на максимальний строк.

           Враховуючи вищевикладене, скоєння підсудним корисливого злочину проти власності громадян та конкретні обставини його вчинення, а також ту обставину, що ОСОБА_4 тривалий час не працює і не зайнятий суспільно-корисною працею, крім цього ніде не зареєстрований, а тому суд не вбачає підстав для призначення підсудному більш м’якої міри покарання, ніж позбавлення волі.

          Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, в силу ст.66 КК України, судом не встановлено.

          Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, в силу ст.67 КК України, судом визнається скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

         Речовий  доказ: мобільний телефон  «Нокіа» моделі 5030, повернутий під розписку ОСОБА_1, суд вважає необхідним залишити у його розпорядженні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

            Визнати винним ОСОБА_4 за ч.1 ст.185  КК України і призначити йому покарання – 1 (один) рік позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому  ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не змінювати, залишити - тримання під вартою в СІЗО №13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4   відраховувати з 10.02.2010 року.

           Речовий  доказ: мобільний телефон  «Нокіа» моделі 5030, повернутий під розписку ОСОБА_1, - залишити у його розпорядженні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним його копії.

Суддя: