Справа 2-1265/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді                   Калініченко О.Б.

при секретарі                               Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконто», третя особа: директор Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконто» Гученко І.І., про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

25.01.2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила суд зобов’язати відповідача виконати взяті на себе зобов’язання, які врегульовані КЗпП, – провести повний розрахунок з працівницею – ОСОБА_1

В позові посилається на те, що вона перебувала у трудових відносинах з АФ ТОВ «Інтерконто» 16.05.2003 року по 15.08.2008 року.

Як зазначає позивачка, в день звільнення вона отримала трудову книжку, однак повний розрахунок при звільненні за частину невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи з 17.10.2007 року по 01.02.2008 року, що становить 6 днів та на яку згідно ст. 2,6 Закону України «Про відпустки» вона набула право, з нею не провели та не надали інформацію про нараховані суми, які підлягали сплаті при звільненні.

19.04.2010 року позивачка надала суду уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути на її користь з відповідача 411,76 грн. заробітної плати, яка не була добровільно виплачена 24.11.2009 року як компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 17.10.2007 року по 01.02.2007 року (6 днів) та 14 днів додаткової соціальної відпустки, тобто всього - 20 днів не використаних відпусток,  та допустити негайне виконання рішення суду.

05.05.2010 року представник позивачки надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з невірним попереднім розрахунком позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивачки 344,26 грн. заробітної плати, яка не була виплачена відповідачем добровільно 24.11.2009 року і допустити негайне виконання рішення щодо стягнення заробітної плати. Справу просить розглядати за відсутності позивачки.

В судове засідання позивачка  не з’явилася, надавши суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснивши це тим, що згідно наказу про звільнення від 15.08.2008 року № 15-к позивачка була звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП.

20.08.2008 року вона отримала трудову книжку, що підтверджується особистим записом позивачки в книзі прийому та видачі трудових книжок працівників.

При звільненні їй була нарахована компенсація за 6 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 14 днів додаткової соціальної відпустки у розмірі 250,00 грн. Дана компенсація була нарахована виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, на час звільнення, а саме з 1 квітня 2008 року – 525 гривень пропорційно до відпрацьованого часу, оскільки позивачка в період часу з 17.10.2007 року по 01.02.2008 року працювала на ? посадового окладу на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня.

Згідно видаткового ордеру № 56 від 20.08.2008 року позивачка отримала зазначену компенсацію, яка з урахуванням утримань до пенсійного фонду, фонду соціального страхування, податку з доходів тощо становила 206, 12 грн.

Третя особа Гученко І.І. судове засідання не з’явилась, надавши суду письмову заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Судом встановлено, що 16.05.2003 року на підставі наказу № 25-к по особовому складу від 16.05.2003 року позивачка була зарахована на посаду помічника юрисконсульта в АФ ТОВ «Інтерконто».

В період часу з 02.06.2004 року по 25.06.2004 року згідно з наказом №17-к по особовому складу від 01.06.2004 року, виданому на підставі її заяви від 01.06.2004 року про надання щорічної оплачуваної відпустці, позивачка перебувала у щорічній оплачуваній відпустці за відпрацьований період з 16.05.2003 року по 16.05.2004 року.

За відпрацьований період з 17.05.2004 року по 02.11.2004 року позивачці  були нараховані 8 днів основної щорічної відпустки.

На підставі заяви позивачки від 03.11.2004 року та наказу 24/1-к по особовому складу від 03.11.2004 року позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною з 03.11.2004 року. Позивачка перебувала в відпустці з 03.11.2004 року по 02.09.2007 ріку (3 роки) та за цей отримувала допомогу по догляду за дитиною.

Згідно з заявою від 05.12.2005 року та наказом 49-к від 05.12.2005 року у зв’язку із народженням позивачкою другої дитини їй було надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.12.2005 року по 29.09.2008 року (3 роки), в період якої вона отримувала допомогу по догляду за дитиною до 3-х років.

17.10.2007 року під час перебування у відпустці позивачка вийшла на роботу та згідно з заявою від 16.10.2007 року та наказом №06-к від 17.10.2007 року була переведена на посаду менеджера з персоналу з неповним робочим днем тривалістю чотири години і працювала на зазначеній посаді до 23.01.2008 року, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу.

Так, згідно табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2007 року позивачкою відпрацьовано 11 днів, згідно табелю використання робочого часу за листопад 2007 року – 17 днів та 5 днів лікарняних, згідно табелю обліку використання робочого часу за грудень 2007 року – 7  днів та 13 днів лікарняних, згідно табелю обліку використання робочого часу за січень 2008 року – 11 днів.

На прохання позивачки про її подальше перебування у відпустці по догляду за другою дитиною наказом №03 від 01.02.2008 року було поновлено дію наказу №49-к від 05.12.2005 року та продовжено термін відпустки позивачки по догляду за дитиною до 09.09.2008 року.

Зазначені обставини позивачка повністю  визнала, виклавши їх в позовній заяві.

На підставі заяви позивачки від 15.08.2008 року та у відповідності зі ст. 38 КЗпП України наказом №15-к від 15.08.2008 року її було звільнено з посади менеджера по персоналу з 15.08.2008 року за власним бажанням.

За період роботи з 17.10.2007 року по 01.02.2007 року позивачці була нарахована   ще відпустка –  6 днів та, крім того, вона мала право на 14 днів додаткової соціальної відпустки, тобто всього  28 днів невикористаної відпустки.

Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки,  а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.  

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців  роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Якщо працівник протягом двох останніх календарних місяців не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Як випливає з розрахунково-платіжної відомості № НЗП-000008 за серпень 2008 року та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, отриманим ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.11.2008 року №515269, при звільненні позивачки нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 250 грн.

Позивачці компенсація була нарахована, виходячи з розміру заробітної плати, тобто посадового (місячного) окладу на час звільнення, який був встановлений позиваці на рівні мінімальної заробітної плати, а саме  – 525 грн., з чим в позовній заяві позивачка виловлювала своє погодження, але пропорційно до відпрацьованого часу  на підставі ст. 32 КЗпП, та із врахуванням того,  що позивачка працювала на ? посадового окладу на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня.  

Тоді як позивачка в позові приводила  розрахунок належної їй до виплати компенсації як заробітна плата за 2 місяці – 1050 грн. / 61 календарний день  в червні-липні 2008 року х 20 календарних днів невикористаної відпустки = 344,26 грн., помилково виходячи з оплати її праці як за повний  робочий день або тиждень в повному розмірі 525 грн., не надаючи обґрунтування такому розрахунку.

Отже, для розрахунку компенсації за невикористану відпустку місячна заробітна плата позивачки становила 262,50 грн., тобто 8,75 грн. на день (262,50 грн. /30 днів).  

Дійсно, за   період з 17.05.2004 року по 02.11.2004 року позивачці  були нараховані 8 днів основної щорічної відпустки, за період роботи з 17.10.2007 року по 01.02.2008 року залишились невикористані позивачкою ще 6 днів основної щорічної оплачуваної відпустки, та, крім того, 14 днів додаткової соціальної відпустки, а всього до виплати підлягла компенсація за усі належні види відпусток – 28 календарних днів.

Тому при звільненні позивачці була виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 206,12 грн., яка нараховувалась виходячи з заробітної плати на час звільнення, а саме – 525 грн. пропорційно до відпрацьованого часу (8,75 грн. (1 день) х 28 днів = 250 грн.) та з вирахуванням утримань до пенсійного фонду, фонду соціального страхування, податку з доходів та ін. становила 206, 12 грн.

20.08.2008 року позивачка особисто отримала трудову книжку, що підтверджується особистим записом позивачки в книзі прийому та видачі трудових книжок працівників, та згідно з видатковим ордером № 56 від 20.08.2008 року позивачка отримала грошову компенсацію за не використані дні відпустки.  

Таким чином, викладені обставини вказують на те, що при звільненні позивачці було в повному обсязі виплачено компенсацію за невикористану відпустку, тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачкою, а, отже, і   підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 116  КЗпП України, Законом України «Про відпустки», ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218 України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Солом’янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: