Справа № 22- 1694 Головуючий в І інстанції
Ігнатенко П.Я.
Категорія 16 Доповідач Вадзінський П.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого: Прокопчук Л.П.,
суддів: Валлійського П. О..,
ВоронцовоїЛ.П.,
при секретарі: Івахненко В.В.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 22 березня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачка в період з 01 липня по 27 листопада 2003 року, яка на той час працювала у нього реалі затором товару, взяла у нього в борг 11057 гривень. При цьому відповідачка добровільно повернути борг відмовляються. Просив стягнути з відповідачки на його користь вказану суму в рахунок відшкодування суми боргу, а також п'ять тисяч гривень в рахунок компенсації за заподіяну моральну шкоду та судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 березня 2006 року заявлені позовні вимоги позивача, задоволені частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 11057 гривень в рахунок погашення боргу та судові витрати в розмірі 51 гривня. В задоволенні інших вимог відмовлено за необґрунтованістю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати з залишенням позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду на підставі ст.207 ЦПК України. Також просила скасувати ухвали суду по справі від 31.08.2005 року та від 05.09.2005 року як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача та осіб, що з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи вимоги позивача суд виходив з того, що відповідно до ст. З 74 ЦК України (1963), одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачкою 01.07.2003 року був укладений договір займу в розмірі шести тисяч гривень з зобов'язанням повернути борг протягом трьох місяців. 25.08.3003 року позивачка знову взяла у позивача в борг 717 гривень з зобов'язанням повернути вказану суму протягом одного місяця, а 27 листопада 2003 року відповідачка взяла у позивача в борг ще 4340 гривень з зобов'язанням повернути вказану суму протягом одного місяця. Загальна сума боргу складає 11057 гривень. Проте відповідачка порушила взяті на себе зобов'язання і не повернула борг в установлений строк.
Зазначені договори позики підтверджені розписками, що стало підставою для задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення суми боргу.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права в межах заявлених вимог та підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.
Перевірені колегією доводи апеляційної скарги до уваги прийняті бути не можуть, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи, а вказані в скаргах посилання на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права є надуманими і підлягають відхиленню.
Зокрема, ухвалою судді від 31 серпня 2005 року була розглянута заява позивача про забезпечення позову з задоволенням його вимог в цій частині, шляхом накладення арешту на квартиру відповідачки, /а.с. 11 /, а ухвалою судді від 05.09.2005 року було відкрито провадження по даній справі, /а.с. 1/.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені ухвали постановлені відповідно діючого законодавства і не допущено порушення вимог цивільно-процесуального законодавства України, а тому зазначені ухвали судді є законними.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ,307,308 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 22 березня 2006 року, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту/її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України, шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Судді: