КОПІЯ

Справа № 2-1104/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    28 квітня 2010 року                                                                      Залізничний районний суд м. Львова

в складі:

головуючої-судді -  Гедз Б.М.  

при секретарі -  Рущак Т.О.

за участю представника позивача -  ОСОБА_2

відповідача -  ОСОБА_3

та адвоката – ОСОБА_4    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на відшкодування інфляційних збитків, 3% річних, пені та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:   

    Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 кошти за  порушення грошового зобов’язання, зокрема пені, інфляційних збитків, трьох процентів річних від простроченої суми та моральну шкоду. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 квітня 2008 року придбав у відповідача автомобіль «Фольксваген джета», 2003 року випуску з реєстраційними номерами НОМЕР_1 за 15 100 доларів США.   19 травня 2008 року  вказаний автомобіль був вилучений працівниками Золочівського РВ ГУ МВСУ, внаслідок чого  він був позбавлений права володіння, користування та розпорядження  належним йому майном. На неодноразові звернення про повернення коштів за придбаний автомобіль він отримував відмову відповідача з мотивацією на відсутність коштів. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2009 року та ухвалою Верховного суду України від 21 квітня 2009 року розірвано договір купівлі-продажу автомобіля ?Фольксваген джета?, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був укладений  між ОСОБА_5 та  ОСОБА_3, постановлено стягнути з ОСОБА_3  73 235 грн. вартості проданого автомобіля та 862 грн. 35 коп. судових витрат на користь ОСОБА_5 03 липня 2009 року позивач звернувся до суду за захистом порушених і охоронюваних законом прав  та інтересів. Лише після пред’явлення  виконавчого листа до виконання, накладенням арешту на майно  відповідача та вилучення його в порядку, встановленому Законом України ?Про виконавче провадження? боржник вніс, а стягувач отримав, 23 вересня 2009 року, в касі Золочівського відділення ощадбанку кошти в сумі  73 441 грн. Під час судового розгляду справи  позивач позовні вимоги уточнив, просить стягнути з відповідача пеню в сумі  10 986, 72 грн., 3% річних в сумі  2 996,38 грн., коштів з врахуванням індексу інфляції 13 342, 51 грн. та моральну шкоду в сумі 1699 грн.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просить позов задовольнити за уточненими позовними вимогами (а.с. 33, 34), доповнив, що з 19 травня 2008 року, тобто з часу  вилучення майна в його довірителя виникло право вимоги  до відповідача про повернення коштів за придбаний автомобіль  неналежної якості. Після відкриття виконавчого провадження боржник в запропонований державним виконавцем строк до 02 квітня 2009 року рішення суду добровільно не виконав, внаслідок чого 03 квітня 2009 року  постановою державного виконавця  було накладено арешт на майно, належне боржнику ОСОБА_3, в подальшому було оголошено розшук майна боржника, вилучено автотранспортний засіб марки «Шкода октавіа», аж 18 вересня 2009 року, після примусового виконання рішення суду, винесено постанову про закінчення  виконавчого провадження.

    Відповідач в судовому засіданні проти позову за уточненими позовними вимогами заперечив, покликаючись на  врегулювання  договірних зобов’язань по даному спору  главою 54 ЦК України, а не нормами  права, на які покликається позивач в уточненій позовній заяві, які  визначають загальні положення про зобов’язання та правочин. На його думку, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року в повному обсязі вирішено даний цивільно-правовий спір, задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто  на його користь суму в розмірі 73 235 грн. вартості  проданого автомобіля, тому він в силу п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України  поніс  повну відповідальність за проданий товар  неналежної якості, іншої відповідальності  законом, який регулює вказані правовідносини не передбачено.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового  задоволення.  

    Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 21 квітня 2009 року,  позов  ОСОБА_5 задоволено, розірвано договір купівлі-продажу автомобіля ?Фольксваген джета?, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був укладений  між ОСОБА_5 та  ОСОБА_3, постановлено стягнути з ОСОБА_3  73 235 грн. вартості проданого автомобіля та 862 грн. 35 коп. судових витрат на користь ОСОБА_5 (а.с.6-9, 11).

    24   березня   2009 року   представником   стягувача   пред’явлено   виконавчий документ до виконання

( а.с.61),  26 березня 2009 року відкрито виконавче провадження (а.с.63),  03 квітня 2009 р. винесено постанову  про арешт  майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.64), 22 квітня 2009 року оголошено розшук  майна, належного ОСОБА_3 (а.с.68), 14.09.209 р. винесено постанову про вилучення  автотранспортного засобу (а.с.70),  18 вересня 2009 року  винесено постанову  про  закінчення  виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду (а.с. 72). З долученої  до матеріалів справи квитанції та визнано сторонами, що позивач 23 вересня 2009 року на виконання рішення суду отримав від відповідача  73 441,00 грн.  (а.с.75).

    Суд дійшов висновку, що боржник не виконував  грошового зобов’язання з часу набрання рішенням законної сили, тобто з  15 січня 2009 року і до 23 вересня 2009 року, тому повинен нести передбачену ст. 625 ЦК  України відповідальність за порушення  грошового зобов’язання. Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється  від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплатити суму з урахуванням установленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному  обсязі на підставах, установлених договором або законом. Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється  виконанням, проведеним належним чином.  

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв та ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України у випадку, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

           Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо не встановлено договором або законом. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), що передбачено ст. 546, ч. 1 ст. 548, 549 УК України.

Таким чином, розмір пені за весь час прострочення  грошового зобов’язання, тобто за 250 днів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача  становить (74097,35 грн. х 250 днів прострочення платежу х 11% середню облікову ставку НБУ/365 днів року =  5 582, 68 грн. (п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят дві гривні 68 коп.);  розмір індексу інфляції становить   (помісячні індекси інфляції за вказаний період перемножені між собою Х на загальний розмір боргу)  =  6 753,95 грн. (шість тисяч сімсот п’ятдесят три гривні 95 коп.); три проценти річних від простроченої суми становить (3%/365 днів х 250 днів х 74 097,35 грн.) = 1 522, 55 грн. (тисяча п’ятсот двадцять дві гривні 55 коп.), а всього  13 859, 18 грн. (тринадцять тисяч вісімсот п’ятдесят девять гривень 18 коп.).

В решті позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки всі негативні наслідки, про які зазначає позивач, що для нього настали, внаслідок невчасного виконання відповідачем рішення суду та стосуються неможливості використання його коштів неповернених відповідачем, компенсуються індексацією, пенею та трьома процентами річних вказаних коштів та вказані негативні наслідки не можна вважати моральною шкодою, згідно ст. 23 ЦК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України  судові витрати присудити позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 264 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 169,  208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. ст.  526, 530, 536, 546, 548, 549, 598, 599-601, 604-609, 625 ЦК України,     суд –

в и р і ш и в:   

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_2 на користь  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,     ідентифікаційний   код     №    НОМЕР_3, який   проживає за адресою:  АДРЕСА_1.  пеню в сумі  5 582 грн. 68 коп. (п?ять тисяч п?ятсот вісімдесят дві гривні 68 коп.), 3 % річних в сумі – 1 522 грн. 55 коп.(тисяча п?ятсот двадцять дві гривні 55 коп.), коштів з врахуванням індексу інфляції – 6 753 грн. 95 коп. (шість тисяч сімсот п?ятдесят три гривні 95 коп.),  а всього  13 859 грн. 18 коп. (тринадцять тисяч вісімсот п?ятдесят дев?ять гривень 18 коп.) за  порушення  грошового зобов?язання.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 264 грн. (двісті шістдесят чотири гривні) судових витрат.

             На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд або  в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 2-1104/10. Рішення не набрало законної сили.

Суддя:                                                                             Б. М. Гедз