Справа № 2-а-433/10

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 березня 2010  року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючої-судді  -                                Гедз Б.М.

при секретарі  -                                       Рущак Т.О.

за участю представника відповідача – Майхера М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни за 2007-2008 роки , -  

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій  неправомірними та зобов’язання  відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої їй щомісячної надбавки до пенсії  як дитині війни за період з 01.07.2007 по 31.12.2007 р. та з 01.05.2008 по 31.12.2008 р. в розмірі  1646,07 грн .   Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідачем, всупереч вимог вказаного Закону, така грошова допомога у 2007 р. не виплачувалася, а в 2008 р. виплачувалася не в повному обсязі. Про порушення своїх законних прав та інтересів дізналася лише із засобів масової інформації і відразу звернулася з позовною заявою до суду, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, покликаючись на мотиви такого та доповнила, що вона є особою похилого віку з незадовільним станом здоров?я, не мала доступу до видань Конституційного Суду України, тому просить поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності № 19300/06-19 від 24.12.2009 р. позов не визнав,  подав письмові заперечення проти позову, які в судовому засіданні підтримав, зазначив, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття „мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини. Покликається на те, що фінансове забезпечення  вказаних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів  Державного бюджету України. Між тим, позивачу в 2008 р.  щомісячно виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового  мінімуму. Просить відмовити позивачу в поновленні пропущеного строку звернення до суду та наполягає  на відмові в задоволенні позову в тому числі із тієї ж підстави.

              Суд, з аслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст. 1  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  встановлено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни /2 вересня 1945 року/ було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,   відноситься до категорії діти війни  та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова  і отримує пенсію за віком .

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено: пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалась в меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, дітям війни-інвалідам: з 1-го січня 2007 р. – на 19 грн.; з 1-го квітня 2007 р. – на 20,30 грн.;  з 1-го жовтня 2007 р. – на 20,55 грн.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст. 64 Конституції України.

Рішенням Конституційного суду України від  09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”/, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якого дітям війни /крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” і втратили чинність та положення пункту 41 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а отже, з цього часу відновлено дію  ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від   19 грудня 2006 р.   № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. і 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Судом встановлено, що, всупереч рішенням Конституційного Суду України, Управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова оспорювана позивачкою надбавка з 09 липня по 31 грудня 2007 р. не нараховувалася і не виплачувалася, а з 22 травня по 31 грудня 2008 р. нараховувалася і  виплачувалась не в повному обсязі, тому позов  позов в частині  стягнення з відповідача  на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за вказаний вище період підлягає до задоволення.

                  Що стосується позовних вимог позивача в частині  зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачене підвищення до пенсії   за період з  01.01.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підялгають, оскільки відповідно до Рішення   Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.  Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

               Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, то такі підлягають до часткового задоволення та суд мотивує це наступним.

                  Відповідно до Рішення  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.  Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача  на відсутність бюджетного фінансування передбачених  Законом України «Про  соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на  спеціальних нормативно-правових актах  національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань  (рішення Європейськогосуду з прав людини у справі «Качко проти України»).

        Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів  особи встановлюється  річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного позову за умови, якщо  на цьому наполягає одна із сторін.

        Позивачка просить поновити  пропущений строк для звернення до суду, зазначаючи причинами пропуску такого обізнаність про порушення її прав з висвітлення  в засобах масової інформації Рішень Конституційного Суду України, що вона є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров?я. Представник  відповідача в судовому засіданні наполягав на застосуванні  наслідків пропуску строків звернення  до адміністративного суду. З огляду на викладене, суд приходить висновку, що причини пропуску  позивачем строку для звернення до адміністративного суду є поважними, а тому  вважає за необхідне його поновити.

        Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні  справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд  може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.  Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових  відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

        Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, визнання  діянь суб?єкта владних повноважень  неправомірними та зобов’язання до вчинення дій з метою забезпечення  охоронюваних законом прав, свобод та інтересів позивача.

Керуючись ст. ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 90, 94, 99, 100, 159, 160-163, 167 КАС України, ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, суд –

                                                                 п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.Поновити ОСОБА_3   строк для звернення до суду.

Визнати неправомірними дії Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_3   надбавки до пенсії як „дитині війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з  9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова  здійснити нарахування і виплату  ОСОБА_3   надбавки до пенсії як „дитині війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по  31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично отриманих нею сум надбавки. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена  до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

    Суддя:

Оригінал постанови.