Справа № 11-681-2006                              Головуючий в суді І інстанції- В.С. Якутюк

Категорія- ч.2 ст. 187 КК України                  Доповідач - В.Р. Шроль

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня   2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таран Т.С., суддів - Шроля В.Р., Дриги А.М. з участю прокурора Єлфімова І.П. засудженого ОСОБА_1., захисника ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцями засудженого ОСОБА_1., його захисника, прокурора на вирок Богуславського районного суду Київської області від 26 травня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець і мешканець АДРЕСА_1Київської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, військовозобов»язаний, працюючий робітником БогуславськогоІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до трьох років позбавлення волі без конфіскації майна,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,уродженець і мешканець АДРЕСА_2району Київської області, українець, громадянин України, неодружений, допризивник, учень ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, звільнений на підставі ст.104 КК України від відбуття покарання з випробуванням на 2 роки,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_1. та ОСОБА_3. визнані винними та засуджені за те, що 22 січня 2006 року близько 22 години вони, перебуваючи в стані алкогольного  сп»ян1ння   за   попередньою   змовою   між  собою,   знаходячись   на

вул.Миколаївській в м.Богуславі Київської області поблизу магазину «Каприз», вчинили напад з метою заволодіння чужим майном на ОСОБА_4. із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, що виразилося у нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров»я, та незаконно заволоділи майном потерпілого у вигляді мобільного телефону «Нокіа» вартістю 670 гривень зі стартовим пакетом вартістю 45 гривень та грошовими коштами у розмірі 3000 гривень, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3715 гривень.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. та його захисник просять вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії засудженого на ч.1 ст.296 КК України, та обрати йому покарання, не пов»язане з позбавленням волі з передачею його на поруки трудовому колективу, посилаючись на те, що судом не враховано, що перед конфліктом з ОСОБА_4. у підсудних не було домовленості на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_1. не був ініціатором конфлікту, не вимагав і не відбирав мобільний телефон, а лише безпричинно наніс декілька ударів потерпілому, грошові кошти в розмірі 3000 гривень вони з ОСОБА_3. не відбирали. Вважають, що при обранні покарання ОСОБА_1. судом не прийнято до уваги його щире каяття та визнання ним вини, те, що він є потерпілим від аварії на ЧАЕС, має на утриманні хворих батьків похилого віку, позитивно характеризується за місцем роботи, а також судом не розглянуто клопотання трудового колективу про передачу ОСОБА_1. на поруки.

В апеляції прокурор, який приймав участь у справі, просить скасувати вирок суду першої інстанції в зв»язку з невідповідністю призначеного покарання ОСОБА_1. тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м»якості та постановити новий вирок, призначивши йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, посилаючись на те, що суд безпідставно застосував ст.69 КК України, не врахувавши, що засуджений вину у вчиненні злочину визнав лише частково, що свідчить про відсутність щирого каяття, його агресивність під час злочину, те, що ОСОБА_1. вчинив злочин після притягнення його до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, що спростовує висновок щодо позитивних даних про його особу.

Зазначений вирок щодо ОСОБА_3. не апелюється.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який не підтримав апеляцію державного обвинувача та не заперечував проти часткового задоволення апеляції засудженого та його захисника засудженого, захисника, які підтримали власну апеляцію, а апеляцію прокурора вважали безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція засудженого та захисника підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Винність ОСОБА_1. у нападі на ОСОБА_4. з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством , небезпечним для життя чи здоров»я особи, що зазнала нападу, за попередньою змовою з ОСОБА_3. доведена матеріалами справи, зокрема, показаннями засуджених, потерпілого, свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю підсудних, протоколом виявлення в будинку ОСОБА_8 мобільного телефону потерпілого,отриманого ним від ОСОБА_3., висновком судово-медичної експертизи. Дії засудженого вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 187 КК України.

Твердження апеляції засудженого та його захисника про недоведеність заволодіння засудженими грошовими коштами потерпілого у розмірі 3000 гривень та про відсутність умислу у ОСОБА_1. на заволодіння чужим майном спростовується матеріалами  справи, з яких вбачається, що злочин вчинений спільними координованими діями засуджених, направленими на корисливу мету -

незаконне заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1. покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна суд врахував наявність декількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також позитивні дані про особу винного, та прийшов до вірного висновку про необхідність призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі , встановленої в санкції ч.2 ст.187 КК України, тому ,на думку колегії суддів, апеляція прокурора носить безпідставний характер і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає також , що судом першої інстанції не в достатній мірі враховано, що ОСОБА_1. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є потерпілим від аварії на ЧАЕС, має на утриманні батьків похилого віку, а також прохання потерпілого про обрання підсудним покарання, не пов»язаного з позбавленням волі. Зазначене в сукупності з позитивними характеристиками з місця проживання і роботи та молодим віком засудженого дають підстави вважати можливим виправлення засудженого без відбування покарання із звільненням від нього з випробуванням в порядку ст.75 КК України, оскільки ,на думку колегії суддів, його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах обов»язкового контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.

За таких обставин вирок суду підлягає зміні в зв»язку з необхідністю пом»якшення покарання засудженому ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Апеляцію засудженого та його захисника задовільнити частково.

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 26.05.2006 року щодо ОСОБА_1змінити.

Пом»якшити ОСОБА_1призначене покарання та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

У відповідності до вимог ст.76 КК України зобов»язати ОСОБА_1повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу зазначених органів.

В решті вирок залишити без зміни.

З під варти ОСОБА_1звільнити негайно.