Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року м.Кілія
Кілійський районний суд Одеської области у складі:
головуючого – судді БОШКОВА М.І.
при секретарі Іваненко В.І .
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою
ОСОБА_1
до
Мирнівської сільскої ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Кілійського районного відділу освіти, дітячого садочка «Колосок» про поновлення її на роботі в якості охоронця та стягнення з відповідачів середноього заробітку за час вимушеного прогулу. В процесі судового розгляду справи позивачка змінювала свої вимоги щодо складу відповідачів та позовних вимог. На час останнього судового засідання позивачка відмовилась від позову до Мирнівської сільської ради про поновлення її на роботі так як вона вже поновлена на роботі, відмовилась від позову до СВК «Дружба» щодо виправлення запису у трудовій книжці так як вже прйнято рішення щодо виправлення підстав про її виключення з членів СВК «Дружба». В судовому засідання позивачка просить прийняти рішення щодо стягнення з Мирнівської сільскої ради та СВК «Дружба» середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представник Мирнівської сільської ради, сільський голова Кос С.П., та завідуюча дітячим садочком «Колосок» ОСОБА_3, з позовом про стягнення середнього заробітку не згодні. Пояснили що ОСОБА_1 надана робота в дітячому садочку «Колосок» охоронцем з 25.06.2010 року, а так як на час її виключення з членів СВК «Дружба» вакантних місць не було, то їй неможливо було надати місце роботи.
Представник СПК «Дружба», голова Тихонов В.П., з позовом про стягнення середнього заробітку не згоден. Пояснив,що в 2004 року дітячий садочок «Колосок» був переданий на баланс Мирнівської сільської ради. Всі працівники дітячого садочка були членами КСП «Дружба» і вони вийшли із членів КСП. Позивачка знаходилась в декретній відпустці на час передачі садочка на баланс сільради. Після завершення декретної відпустки позивачці, яка була членом СВПК «Дружба», була запропонована аналогічна робота охоронцем, але вона від неї відмовилась. Так як вона перестала приймати участь в виробничій діяльності КСП, вона була виключена із членів КСП.
Вислухав пояснення позивачки, представників відповідачів, вивчивши подані документи, суд прийшов до думки що позовна заява не обгрунтована, а тому не підлягає задоволенню.
Як пояснили учасники судового засідання дітячий садочок «Колосок» до вересн 2004 року був на балансі СВК»Дружба» як його підрозділ. Всі працівник дітячого садочка були членами СВК «Дружба», у тому числі і позивачка.
Як указано в заяві ОСОБА_1 від 28.04.1998 року на ім’я голови СВК “Дружба» , вона просить прийняти її у члені СВК «Дружба». Як видно з резолюції голови СВК «Дружба» на заяві ОСОБА_1, (мової орігіналу) «ОК.оформить документы в соответствии с положением, временно охранником в детсад». Відповідно до протоколу №5 засідання правління СВК «Дружба» від 28.04.1998 року, вона прийнята в члени СВК «Дружба» та направлена на роботу охоронцем в дітячий садочок «Колосок».
Завідуюча дітячим садочком «Колосок» ОСОБА_3 пояснила, що крім рішення правління, по дітячому садочку видавався наказ, який не був обов’язковим, так як ніякого діловодства в садочку не велось, крім журналу наказів. Відповідно до наказу № 135 по дітячому садочку «Колосок» від 01.05.1998 року, ОСОБА_1 приступила до виконання обов’язків охоронця.
Як указано в листу непрацездатності серії ПІ № 662214 від 10.11.2004 року, член СВК «Дружба» ОСОБА_1 знаходилась в допологовій та післяпологовій відпустці з 10.11.2004 року до 15.03.2005 року.
Як пояснила позивачка і це підтверджується витягом з протоколу №3 засідання правління СВК «Дружба» від 11.03.2005 року, ОСОБА_1 надана вдпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 16.03.2005 року по 15.12.2007 року.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що не заперчують учасники судового засідання, що ОСОБА_1 працювала в дітячому садочку, який знаходився на балансі СВК «Дружба», і була членом СВК «Дружба».
Сесією Мирнівської сільської ради № 72-ХХІV 30.08.2004 року, прийнято рішення прийняти в комунальну власність сільської ради та створити дошкільний навчальний заклад ясла-сад «Колосок» села Мирного Кілійського району Одеської області. Доручено виконкому створити комісію з питань прийому-передачі садочка та підготувати відповідні документи.
Відповідно до акту комісії обстеження дітячого садочка «Колосок» від 01.02.2005 року, садочок передано в неробочому стані.
Таким чином встановлено, що дітячий садочок «Колосок» був ліквідований як підрозділ СВК «Дружба», у зв’язку з його передачею у комунальну власність Мирнівської сільської ради згідно рішення сесії Мирнівської сільської ради № 72-ХХІV від 30.08.2004 року та створена установа- дошкільний навчальний заклад ясла-сад «Колосок» села Мирного, Кілійського району, Одеської області.
Як указано в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, з доповненнями та змінами «Про практику розгляду судам трудових спорів», при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Як установлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не була переведена до нової установи, так як про це заяви про її переведення не подавала, а залишалася членом СВК «Дружба». Крім того, на той час в новій установі вакантних місць охоронців не було, про що вона була повідомлена письмово. Між тим, на час розгляду справи в суді, розпорядженням Мирнівського сільського голови №09 від 07.06.2010 року ОСОБА_1 поновлена на посаді охоронця дітячого садочка «Колосок» з 25.06.2010 року, а тому вони зняла свою вимогу щодо її поновлення на роботі.
Таким чином, суд не може погодитись, що відповідальність за її не прийняття на роботу має нести Мирнівська сільська рад а та дошкільний навчальний заклад ясла-сад «Колосок» села Мирного, Кілійського району, Одеської області і мають виплачувати їй кошти за вимушений прогул.
Як пояснив представник СВК «Дружба», голова Тихонов В.П., свідок ОСОБА_5, після виходу позивачки з відпустки по догляду за дитиною, як члену СВК, їй пропонувалось інше місце роботи теж охоронцем, але адміністративної будівлі правління СВК, так як дітячий садочок вже був переданий до комунальної власності Мирнівської сільської ради. Запропоновне їй місце за умовами роботи не відрізнялось від попереднього місця, і було даже краще-поруч з її будинком, вища заробітна плата, тепле приміщення, але позивачка відмовилась, про що вона не заперечує в судовому засіданні.
Як указано в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, з доповненнями та змінами «Про практику розгляду судам трудових спорів», стосовно до правил п. 1 ст. 40 КЗпП може бути розірвано трудовий договір при відмові працівника укласти договір про повну матеріальну відповідальність з поважних причин (або коли раніше виконання обов'язків за трудовим договором не вимагало укладення договору про повну матеріальну відповідальність), а також з особою, що приймалась для заміщення відсутнього працівника, але пропрацювала більше чотирьох місяців, при поверненні цього працівника на роботу, якщо відсутня можливість переведення з її згоди на іншу роботу.
Так як згоди позивачки на її переведення на іншу роботу не було, і вона не вийшла на запропоновану їй роботу, рішенням правління СВК «Дружба» від 27.12.2007 року (протокол № 11) вона була виключена з членів СВК «Дружба». Це рішення позивачка не оскаржила і як заявила в судовому засіданні оскаржувати не намагається, так на час розгляду справи в суді формуліровка її виключення з членів СВК «Дружба» за рішенням правління від 27.12.2007 року по ст. 40 п.3 КЗпП скасована, і прийнята нова формуліровка-за власним бажанням.
При таких обставинах, суд також не може погодитися з вимогою позивачки про стягнення з СВК «Дружба» коштів за вимушений прогул, так як вона була виключена з членів СВК після виходу з відпустки по догляду за дитиною у зв’язку з відмовою вийти на запропоновану роботу.
Таким чином суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного, як вона вважає, прогулу.
Керуючись ст. ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК, ст. 40 КЗпП України, суд
В и р і ш и в:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви про його оскарження на протязі 10 днів з дня його оглошення і подачі апеляційної скарги на протязі 20 днів після подачі заяви про оскарження.
Суддя Бошков М.І.