Справа № 2 - 985/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого  - судді Чижиченко Д.В.

при секретарі                 -         Бухтіяровій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

                                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 25 листопада 2009 р. звернувся до суду з позовом до ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» на його користь заборгованість по заробітній платі. Судові витрати покласти на відповідача.  

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 03.02.1998 р. він працює на ДП „Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка”. Остання посада – начальник бюро. Відповідач не виплачує йому заробітну плату з серпня 2008 р. по жовтень 2009 р. включно. Заборгованість станом на 18.11.2009 р. складає 10 902, 00 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву з проханням слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача, Омельченко Ірина Володимирівна, діюча на підставі довіреності № 125/510 від 04.01.2010 року, у  судове засідання не з’явилася, надала письмову заяву з проханням розглядати справу за її відсутності з урахуванням наданих нею заперечень на позовну заяву. З наданих суду заперечень на позов вбачається, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки в реєстр вимог кредиторів включена заборгованість по заробітній платі позивача за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 р., березень, квітень, травень, червень 2009 р. в розмірі 8 061, 00 грн., тому ці вимоги вже розглянуто Господарським судом Харківської області та задоволені і вони вдруге стягненню не підлягають. Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню лише в межах 384, 00 грн., що відповідає заборгованості по заробітній платі за жовтень 2009 р. У зв’язку з вищевикладеним, відповідач не заперечує проти стягнення заборгованості по заробітній платі за жовтень місяць у розмірі 384, 00 грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити.        

Суд, дослідивши заяви позивача і представника відповідача, письмові докази та матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.              

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.    

Так, в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на Державному підприємстві „Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” з 03 лютого 1998 року, остання займана ним посада – начальник бюро.

Законом України «Про оплату праці» від 01 травня 1995 р. встановлюється структура заробітної плати. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарській діяльності підприємства. Відповідно до ст. 2 цього Закону, основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» по заробітній платі станом на 24 лютого 2010 р. перед позивачем ОСОБА_1 становить 8 445, 00 грн., а саме: за серпень 2008 р. – 556, 00 грн.; вересень 2008 р. – 843, 00 грн.; листопад 2008 р. – 651, 00 грн.; грудень 2008 р. – 963, 00 грн.; березень 2009 р. – 729, 00 грн.; квітень 2009 р. – 1 023, 00 грн.; травень 2009 р. – 1 650, 00 грн.; червень 2009 р. – 1 646, 00 грн.; жовтень 2009 р. – 384, 00 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не  перевищує шістнадцяти календарних днів.

З копії ухвали Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2009 р. справа № Б – 50/120 - 09 вбачається, що судом порушено провадження по справі по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙТ Україна С.Р.Л.» про визнання банкрутом Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка». З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Суд звертає увагу, що в ухвалі суду не зазначається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на виплату заробітної плати, зміст поняття якої визначений у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 Кодексу Законів про працю України.

Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2009 р. в попередньому судовому засіданні визнані грошові вимоги та вимоги щодо зобов’язань по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) 34 – х конкурсних кредиторів, в тому числі ініціюючого кредитора та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 25 303 120, 03 грн., в тому числі 2 802 389, 63 грн. неустойки, а також затверджені вимоги по заробітній платі працівників підприємства в сумі 12 956 789, 34 грн.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № . 108/95 – ВР оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. за № 108/95 – ВР, у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку, зобов’язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про банкрутство».          

На підставі ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 8 445, 00 грн.

Ч. 3 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

          Відповідно до положень ст.ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

           Як вбачається з п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення по виплаті заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.      

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, ч. 1 п. 2 ст. 367 ЦПК України, ч. 3 ст. 15, ст. 28 Закону України “Про оплату праці”, ч. 6 ст. 12 Закону України “Про банкрутство”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства “Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” про стягнення заборгованості із заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 8 445, 00 (вісім тисяч чотириста сорок п’ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» (р/р 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова) на користь держави судовий збір у розмірі 51, 00 (п»ятдесят одна) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства „Харківський приладобудівний  завод ім. Т.Г. Шевченка” (р/р 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова) на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку  ч.  4 ст.  295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                                 Чижиченко Д.В.