Жовтневий  районний суд міста Харкова

справа №2-846/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08  червня  2010  року                       м.Харків

           Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

                  головуючого –    судді  Кицюка В.П.,

                при секретарях -              Черних Л.Е., Матерновській Г.М.,

            розглянувши у відкритому    судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом     ОСОБА_1  до   Товариства з обмеженою  відповідальністю  САТП- 2001, третя особа  ОСОБА_2,    про  визнання  звільнення  незаконним, поновлення  на роботі,  стягнення  середнього  заробітку за час вимушеного  прогулу, відшкодування  моральної шкоди,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

               ОСОБА_1   пред’явив позов до   Товариства з обмеженою  відповідальністю  САТП- 2001  про  визнання  звільнення  незаконним, поновлення  на роботі,  стягнення  середнього  заробітку за час вимушеного  прогулу, відшкодування  моральної шкоди.

              В обґрунтування позовних вимог зазначив,  що   починаючи  з 07 липня 2008 року  працював у відповідача мийником   автомобілів.  14 серпня 2009 року  на прохання  директора ТОВ САТП-2001 Кульєва О.М.  він відмовився працювати після закінчення  своєї зміни, у зв’язку з  чим останній  запропонував  йому більше на роботу не  приходити. 15  серпня 2008 року він  звернувся  до   заступника начальника Територіальної  державної інспекції праці  у Харківській області ОСОБА_4 з  заявою з приводу проведення  перевірки  за вищезазначеним фактом, яку просив провести   за його присутності.  Однак,  на територію  підприємства  його так і не пропустили, а  в травні 2009 року він дізнався, що його було звільнено  на підставі п. 4  ст. 40 КЗпП  України за  прогул без поважних  причин, вчинений  в  20-тих числах  серпня 2008 року.   Вважає звільнення  незаконним, оскільки  прогулу  він не вчинював,  в зазначений час його не пропускали на  територію підприємства.

           Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1  просив визнати його звільнення незаконним, поновити  на роботі, стягнути з  відповідача середній заробіток за час вимушеного  прогулу  та 25 000 грн. в рахунок відшкодування  моральної шкоди.

           Протокольною ухвалою суду від 02 березня 2010 року до участі у  справі  в якості  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено директора  ТОВ САТП-2001  Кульєва Олексія Миколайовича.

          В судовому  засіданні  ОСОБА_1  позов підтримав,  просив  його задовольнити з підстав,  викладених  у позовній заяві.

           Представник відповідача  Плахова Л.Г.  проти позову заперечувала. В обґрунтування  своїх заперечень зазначила, що  на підставі  наказу №34/к від 09 липня 2008 року  ОСОБА_1  був  прийнятий на посаду  мийника автомобілів з іспитовим строком  один місяць.      За незначний проміжок часу   він  зарекомендував себе  з негативної сторони, на зауваження  керівництва  підприємства  з  приводу неналежного  виконання  функціональних обов’язків   відповідав грубістю,  погрозами, нецензурно  висловлювався.  Наказом  № 39/к від 14 серпня 2008 року  йому була оголошена догана   за неналежне виконання  професійних обов’язків.  Починаючи з 15 серпня 2008 року   ОСОБА_1  взагалі перестав виходити  на роботу,  про   причини відсутності на роботі   посадових осіб  підприємства не повідомив, а спроби останніх   з’ясувати ці причини   позитивних результатів не надали.   З цих підстав вважала звільнення  ОСОБА_1 проведеним у  відповідності до КЗпП України.  Окрім того, зазначила, що позивачем  пропущено  строк звернення до суду за вирішенням  трудового спору, що  також є підставою для відмови у  задоволенні позову.  

               Третя  особа  Кульєв О.М.  позов не визнав,  просив  відмовити у його задоволенні  з  тих же підстав, що   і  представник відповідача.

                Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши подані  ними документи і матеріали, допитавши  свідків,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до наступного  висновку.

              Згідно з  ч. 1 ст. 179 ЦПК України  предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.    

 Статтею  60 ЦПК  України  передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   Доказування  не може ґрунтуватися  на припущеннях.

              Судом встановлено,  що  на підставі  наказу  директора  ТОВ  «САТП-2001» № 34/к від 09 липня 2008 року ОСОБА_1 був прийнятий  мийником автомобілів   з 07 липня 2008 року   з іспитовим строком  один місяць.

             Згідно з ч. 2 ст. 26 КЗпП України  на період іспитового строку  на працівників  розповсюджується законодавство про працю.

             Стаття  139  КЗпП України передбачає, що  працівники  зобов’язані   працювати  чесно і сумлінно,  своєчасно  і  точно  виконувати  розпорядження  власника  або  уповноваженого ним органу.

             Пунктом  4 частини 1  статті  40 КЗпП України  передбачено, що   трудовий  договір, укладений  на  невизначений  строк, а  також  строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку  його  чинності  можуть  бути  розірвані  власником  або  уповноваженим  ним  органом  у  випадку  прогулу ( в тому  числі  відсутності  на  роботі  більше  трьох  годин  протягом  робочого  дня)  без  поважних  причин.

               Як вбачається з матеріалів справи,  на підставі  наказу  директора  ТОВ  «САТП-2001» № 41/к від 20 серпня  2009 року ОСОБА_1 був  звільнений із займаної посади за прогул  без  поважних  причин на  підставі п. 4 ст.40 КЗпП України.

             Згідно  роз’яснень Пленуму  Верховного  Суду  України,  викладених  у п.22  постанові  № 9 від 6 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

             Факт  відсутності позивача  на роботі  з 15 серпня 2008 року  по  день його  звільнення  підтверджується  табелем обліку  робочого часу  на ТОВ САТП-2001 за серпень 2008 року..

Водночас, згідно  рапорту  колишнього  начальника відділу кадрів ТОВ САТП-2001 Сич Т.М. на ім’я  директора цього  підприємства, ОСОБА_1  не виходив на роботу з 15 серпня 2008 року. 18 серпня 2008 року  вона зателефонувала йому додому;  попросила  прийти на підприємство  до 20 серпня 2008 року  та повідомити причини  своєї відсутності  на  роботі, на що  від відповів грубістю.  Посилаючись на  вищезазначені обставини   та рапорт головного  механіка ОСОБА_7. просила вирішити  питання  про звільнення ОСОБА_1 за прогул з 19 серпня 2008 року ( а.с.39).

   Допитані  у  якості свідків заступник директора ТОВ САТП-2001 ОСОБА_8 , головний механік  ОСОБА_7 ,  головний бухгалтер ОСОБА_9,   а також начальник відділу кадрів ОСОБА_10, яка станом на серпень 2008 року працювала на посаді  секретаря директора,   підтвердили  в судовому засіданні факт відсутності  ОСОБА_1 на роботі   з 15 серпня 2008 року по день його звільнення.

  ОСОБА_1 не надав  суду жодного належного  доказу,  що є його  обов’язком  відповідно  до положень ст. 60 ЦПК  України,  який ( які)  б свідчили  про поважність  причин його  відсутності на роботі  у зазначений період.  Не надано  позивачем і доказів  щодо виникнення  конфліктної ситуації  та упередженого  ставлення  до нього  директора ТОВ САТП-2001 Кульєва О.М. ,  що  за його  твердженням стало причиною звільнення.

 Пояснення допитаних  за клопотанням  позивача свідків  ОСОБА_4,  ОСОБА_11   та    ОСОБА_12  не спростовують  вищезазначених обставин  та не можуть свідчити про поважність  причин  відсутності  ОСОБА_1 на роботі  у вищезазначений період.

  Так, заступник начальника Територіальної  державної інспекції праці  у Харківській області ОСОБА_4  пояснив, що  ОСОБА_1 звернувся  до  інспекції  праці з заявою про проведення  перевірки дотримання  законодавства  про працю  адміністрацією САТП-2001, яку наполягав  проводити  за його участі.   Безпосередньо після звернення  ОСОБА_1  для проведення  перевірки  до підприємства    не прибув. 23 грудня 2008 року  він надав згоду  на проведення перевірки  без його участі,  однак  адміністрацією підприємства   у  повному обсязі не були надані необхідні  документи,  у зв’язку з чим  перевірку  проведено не було. ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду  для вирішення  трудового спору.

 ОСОБА_12, який працює  на посаді  сторожа  підприємства,  зазначив, що у серпні 2008 року  він знаходився  у  щорічній відпустці, а тому не  може дати  будь-яких пояснень  з приводу  відсутності  ОСОБА_1 на роботі  з 15 серпня 2008 року. Також зазначив, що   на початку кожного  місяця  адміністрація  підприємства  надає новий список  працюючих робітників,  які мають право заходити на територію ТОВ  САТП-2001.  У списку за вересень 2008 року  ОСОБА_1  був відсутній, а тому його доступ на територію підприємства  був обмежений.

 Начальником   відділу  кадрів ТОВ  САТП-2001 Сич Т.М. вживалися заходи  щодо повідомлення  ОСОБА_1 про необхідність забрати  трудову книжку  та  отримати остаточний розрахунок  при звільненні,  що підтверджується   копіями  супровідних листів  та змістом  телеграми  ( а.с. 42, 43, 44). Згідно повідомлення  оператора,телеграма  ОСОБА_1 вручена  не була, оскільки її  відмовилися  прийняти ( а.с.44).

  В судовому засіданні  свідок  ОСОБА_11 , дружина  позивача,  спростовуючи  доводи відповідача, що вона відмовилася  отримати телеграму,  між тим пояснила, що дійсно    наприкінці  серпня 2008 року  Сич Т.М. особисто приходила до них додому  та  пропонувала ОСОБА_1 забрати   на підприємстві  трудову  книжку.

 Згідно акту  від 19 вересня 2008 року  за підписом заступника директора, головного бухгалтера та начальника відділу  кадрів,    ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення  з наказом №41/к про його звільнення.

Оцінюючи відомості  цього акту  з точки  зору  їх  узгодженості  з поясненнями  свідка  ОСОБА_13 , суд констатує, що в цей  же день  ( 19 вересня 2008 року) ОСОБА_1 отримав  остаточний  розрахунок  при звільненні ( а.с. 48,49), тобто був пропущений  на територію підприємства.

На підставі  пояснень сторін, а також  свідка ОСОБА_4  судом встановлено,  що  на  ТОВ  САТП-2001 профспілкова  організація відсутня.  

Згідно зі ст. 43-1  КЗпП  України,       розірвання трудового  договору  з  ініціативи  власника   або уповноваженого  ним  органу  без  згоди виборного органу первинної профспілкової     організації     (профспілкового    представника) допускається у випадку звільнення з підприємства,  установи,  організації,  де немає первинної профспілкової організації.

     З матеріалів  справи  вбачається,  що наказом   №39/к від 14 серпня  2008 року  ОСОБА_1  було оголошено догану за порушення трудової дисципліни,  неналежне виконання  своїх  професійних  обов’язку.  Законність та обґрунтованість   цього   наказу  ОСОБА_1  не   оспорює.

   За таких обставин,   у  відповідача були  всі підстави  за прогул  застосувати до  ОСОБА_1 найсуворіший  вид стягнення  у вигляді звільнення.

  Зважаючи на  викладене,   суд приходить до висновку,  що звільнення  ОСОБА_1  із займаної посади  на підставі  п. 4 ст. 40 КЗпП України  відповідає вимогам діючого  законодавства  про працю, а тому  вважає за необхідне  відмовити  у задоволенні  позову за  безпідставністю позовних вимог.

              На  підставі  викладеного, керуючись  ст.ст. 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК  України, ст.ст. 40,43-1,  149, 139, 235 КЗпП України, суд –

    В И Р І Ш И В:

           В  задоволенні позову   ОСОБА_1  до   Товариства з обмеженою  відповідальністю  САТП- 2001, третя особа  ОСОБА_2,     про  визнання  звільнення  незаконним, поновлення  на роботі,  стягнення  середнього  заробітку за час вимушеного  прогулу, відшкодування  моральної шкоди – відмовити.  

          Рішення може бути  оскаржене  в апеляційному  порядку  до апеляційного  суду Харківської області  через суд першої інстанції  шляхом подання  в 10 денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне  оскарження  і поданням  після цього протягом двадцяти днів  апеляційної скарги, або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК  України.

        Суддя –  підпис.

       Згідно з оригіналом  СУДДЯ -