Справа № 2 - 1013/10 р.

              РІШЕННЯ

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого  - судді Чижиченко Д.В.

при секретарі                 -           Бухтіяровій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

                                                                                        ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_1 02 грудня 2010 р. звернулася до суду з позовом до ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» на її користь заборгованість по заробітній платі, судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона працювала на ДП „Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” з 1957 р. і звільнилася у лютому 2009 р. Остання посада, яку займала позивач – інженер – лаборант. Відповідач не виплатив ОСОБА_1 заробітну плату з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. включно, і відповідно має перед нею заборгованість в розмірі 3 031, 25 грн. У зв’язку з вищенаведеним позивач вимушена звернутися до суду.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутність на підставі доказів, що маються в матеріалах справи. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.  

Представник відповідача, Кошкаров Олексій Михайлович, діючий на підставі доручення № 125/511 від 04.01.2010 року, у  судове засідання надав заперечення на позовну заяву з проханням слухати справу у його відсутність. З наданих заперечень вбачається, що проти позову відповідач заперечує, оскільки Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2009 р. порушено провадження по справі про банкрутство ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка». 20.10.2009 р. відбулось попереднє засідання по цій справі, в ході якої затверджено реєстр вимог кредиторів, в якому затверджені вимоги по заробітній платі робітників в розмірі 12956789, 34 грн. Ця сума становить заборгованість по заробітній платі всіх працівників, в тому числі і ОСОБА_1 за періоди до порушення у справі про банкрутство. Таким чином, вимоги по заробітній платі ОСОБА_1 з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. вже розглянуті Господарським судом Харківської області, задоволені та не підлягають стягненню.

Суд, дослідивши заяви позивача, представника відповідача, письмові докази та матеріали справи, приходить до висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

    Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.              

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.    

    Так, в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на ДП „Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” з 1957 р. і звільнилася у лютому 2009 р. Остання посада, яку займала позивач – інженер – лаборант.

    Законом України «Про оплату праці» від 01 травня 1995 р. встановлюється структура заробітної плати. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарській діяльності підприємства. Відповідно до ст. 2 цього Закону, основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

     В судовому засіданні встановлено, що заборгованість Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» по заробітній платі станом на 10 вересня 2009 р. перед позивачем ОСОБА_1 становить 3 031, 25 грн., а саме: за серпень 2008 р. – 366, 00 грн.; за вересень 2008 р. – 286, 00 грн.; листопад 2008 р. – 410, 00 грн.; грудень 2008 р. – 495, 00 грн.; січень 2009 р. – 418, 00 грн.; лютий 2009 р. – 1 056, 25 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не  перевищує шістнадцяти календарних днів.

    З копії ухвали Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2009 р. справа № Б – 50/120 - 09 вбачається, що судом порушено провадження по справі по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙТ Україна С.Р.Л.» про визнання банкрутом Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка». З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

    Суд звертає увагу, що в ухвалі суду не зазначається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на виплату заробітної плати, зміст поняття якої визначений у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 Кодексу Законів про працю України.

    Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2009 р. в попередньому судовому засіданні визнані грошові вимоги та вимоги щодо зобов’язань по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) 34 – х конкурсних кредиторів, в тому числі ініціюючого кредитора та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 25 303 120, 03 грн., в тому числі 2 802 389, 63 грн. неустойки, а також затверджені вимоги по заробітній платі працівників підприємства в сумі 12 956 789, 34 грн.

    Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № . 108/95 – ВР оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

    Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. за № 108/95 – ВР, у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку, зобов’язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про банкрутство».          

На підставі ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» на її користь заборгованості із заробітної плати в сумі 3 031, 25 грн.

Ч. 3 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

            Відповідно до положень ст.ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

      Як вбачається з п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення по виплаті заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.      

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, ч. 1 п. 2 ст. 367 ЦПК України, ч. 3 ст. 15, ст. 28 Закону України “Про оплату праці”, ч. 6 ст. 12 Закону України “Про банкрутство”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства “Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” про стягнення заборгованості із заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 3 031, 25 (три тисячі тридцять одна) гривні 25 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» (р/р 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова) на користь держави судовий збір у розмірі 51, 00 (п’ятдесят одна) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства „Харківський приладобудівний  завод ім. Т.Г. Шевченка” (р/р 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова) на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку  ч. 4 ст.  295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                             Чижиченко Д.В.