Справа № 2-1803/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    28 квітня 2010 року                           Залізничний районний суд м. Львова

в складі:

головуючої-судді -                              Гедз Б.М.  

при секретарі -                                     Рущак Т.О.

за участю представника позивача – ОСОБА_2

відповідачки – ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, –    

в с т а н о в и в:   

    Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, під час попереднього судового засідання уточнила свої позовні вимоги, просить розірвати договір позики, укладений 22 лютого 2008 року між нею та відповідачкою ОСОБА_3, що стверджується письмовою розпискою, стягнути з відповідачки заборгованість за порушення грошового зобов?язання - суму позики повністю відповідно до договору, що становить  31 133,00 грн, інфляційні нарахування – 2 585, 00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами – 2 179,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов за уточненими позовними вимогами підтримав, доповнив, що відповідно до договору позики відповідачка зобов’язувалася повернути 31 133,00 грн. (тридцять одну тисячу сто тридцять три гривні) частинами, відповідно до термінів погашення заборгованості по позиці викладених в Додатку до договору позики в строк до 30 серпня 2010 року. Між тим, відповідачка своїх зобов’язань відповідно до умов договору не виконує, порушила грошове зобов?язання, станом на 20 квітня 2010 року не провела жодної оплати  по поверненню позики. Просить позов задовольнити повністю.

.         Відповідачка в судовому засіданні уточнені  позовні вимоги визнала повністю, не заперечує проти дострокового розірвання договору позики від 22 лютого 2008 року, укладеного з відповідачкою та стягнення з неї заборгованості  за договором позики, інфляційних нарахувань та  процентів за користування чужими грошовими коштами і судових витрат.

              Заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

  У відповідності зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  Статтею  1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На  підтвердження  укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

                  За наявним в справі договором  (а.с. 6) вбачається, що між сторонами був укладений  у письмовій формі договір позики грошей від 22.02.2008 року, за яким відповідачка зобов’язувалася повернути 31 133,00 грн. (тридцять одну тисячу сто тридцять три гривні) частинами, відповідно до термінів погашення заборгованості по позиці викладених в Додатку до договору позики в строк до 30 серпня 2010 року, однаку відповідно до умов договору відповідачка свого обов’язку  не виконала.

    У відповідності до ст. 1049 зазначеного Кодексу позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 указаного Кодексу, якщо   договором   встановлений   обов'язок   позичальника повернути   позику   частинами   (з   розстроченням),  то  в  разі прострочення повернення чергової частини  позикодавець  має  право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

                 Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному  обсязі на підставах, установлених договором або законом. Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється  виконанням, проведеним належним чином.  

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв та ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України у випадку, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється  від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплатити суму з урахуванням установленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами.  

Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 порушила грошове зобов?язання за договором позики, тому з неї підлягає стягненню сума позики повністю відповідно до договору, що становить  31 133,00 грн, інфляційні нарахування – 2 585, 00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами – 2 179,35 грн.

              За ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому  з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір в розмірі 289, 65 грн.

             Керуючись ст. ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 536,  598, 599, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:   

       Позов задовольнити. Розірвати достроково договір позики від 22 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Стягнути з ОСОБА_3,  непрацюючої, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер у державному реєстрі фізичних осіб НОМЕР_1) в користь ОСОБА_4, непрацюючої, проживаючої за адресою АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер у державному реєстрі фізичних осіб НОМЕР_2) -  35 897 (тридцять п’ять тисяч вісімсот дев’яносто сім гривень)  35 коп.

          Стягнути з ОСОБА_3, непрацюючої, проживаючої за адресою          АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер у державному реєстрі фізичних осіб НОМЕР_1) в користь ОСОБА_4,  непрацюючої, проживаючої за адресою АДРЕСА_2 -  120 грн. (сто двадцять гривень) сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи та  289,64 грн. (двісті вісімдесят дев’ять гривень 64 копійки) судового збору.

    На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд або  в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

              Суддя:  

     Оригінал рішення.