Справа № 2- 955/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

09 червня 2010 року                                         Залізничний районний суд м. Львова                                                                                        

в складі: головуючої-судді – Гедз Б.М.

               при секретарі -         Рущак Т.О.

за участю  позивача – ОСОБА_2, представника позивача – ОСОБА_3,

відповідача -  ОСОБА_4, представників відповідача -  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про захист честі та  гідності, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 квітня 2010 року відповідачем  було подано скаргу-заяву начальнику Львівського обласного управління міліції Пісному В.М., в якій в брутальній та непристойній формі, викладена неправдива  негативна інформація про нього та його сім?ю, що принижує його честь та гідність. Відповідач звинуватив його  у постійному залякуванні, переслідуванні та спостереженні за ним та його дружиною, умислом неправомірним шляхом  відправити його у в?язницю або психіатричну лікарню, злочинному намірі підкинути йому наркотичні  засоби, психотропні речовини, зброю або її частини  з метою подальшого звинувачення  у неправомірному  зберіганні  об?єктів вилучених з обігу. Крім того відповідач обвинувачує його у замаху на життя шляхом замінування його маєтку та розповсюдженні  про нього інформації наклепницького характеру. Звернення відповідача  містить не лише завідомо неправдиву негативну інформацію  про нього та його сім?ю,  а й наклепи та образи, які відповідач свідомо включив  у свою скаргу з метою принизити його та створити в оточуючих  негативне враження про його особисті якості. У своєму зверненні  відповідач  навмисно порочить  чесне ім?я його сина, учасника воєнних дій, цинічно описуючи надумані ним ?воєнні вистави?, начебто за його участю. Твердження відповідача  про його негідну поведінку, що полягає у спостереженні за його дружиною не лише не відповідає дійсності, але й ображає  його як високоморальну та  етичну особистість. За завідомо неправдиве  повідомлення про вчинення злочину, статтею 383 Кримінального  кодексу України  передбачено кримінальну відповідальність. Відповідач свідомо та завідомо неправдиво обвинувачує його в діяннях, що містять склади кількох злочинів. Внаслідок поширення негативної та недостовірної інформації про нього та його сім?ю відповідачем заподіяна моральна шкода, яка полягає у приниженні його  честі та гідності, у душевних стражданнях, яких він зазнав  у зв?язку з протиправною поведінкою щодо нього та членів його сім?ї. Розмір моральної шкоди визначив, з врахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та тривалості періоду, за який найбільше відчував  життєвий дискомфорт, тобто з 13 квітня 2009 року, з часу коли дізнався про вказану інформацію та по 06 травня 2010 року, до дня звернення до суду,  в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один день,  що становить 3 910,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав показання як свідок в порядку ст. 184 ЦПК України, аналогічні змісту позовної заяви, доповнив, що діями відповідача завдано глибокої образи його гідності  не лише як гідності  чесного громадянина, людини, яка все своє життя  намагалася жити відповідно до найвищих  моральних та нормативних приписів, але й як гідності  кадрового офіцера Радянської армії, а зараз  офіцера  запасу  Армії України, колишнього військового льотчика, інваліда війни, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти  позову заперечив, дав пояснення про те, що дійсно 20 березня 2009 року звернувся  із скаргою-заявою до начальника Львівського обласного управління міліції Пісного В.М. з метою проведення ґрунтовної перевірки Перемишлянським РВ  УМВСУ у Львівській області з приводу систематичного розповсюдження позивачем неправдивої інформації про нього,  зокрема,  ніби то використання завідомо неправдивих  документів, в тому числі медичних довідок про стан здоров?я, що позбавляє його права керування транспортними засобами, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, можливого замінування земельної ділянки та господарських будівель і таке інше. Покликається на неприязні недобросусідські відносини між ним та позивачем,  наявності  спорів різних категорій в судах Львівської області. Звернувся до правоохоронного органу не з наміром принизити честь та гідність позивача, а   з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів. Між тим, посилається на те, що позивачем не надано  доказів підтвердження протиправності його дій,  заподіяння моральних страждань та критеріїв їх оцінки. 27 березня 2010 року ним було відкликано скаргу-заяву, адресовану генералу Пісному В.М., а відтак вважає, що наявні всі підстави для відмови в позові.

Представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 проти позову заперечили з тих підстав, що відповідач звернувся до правоохоронних органів  із заявою-скаргою, в якій містилася та чи інша інформація, проте цей орган компетентний  проводити перевірку вказаної інформації та надати відповідь, тому в даному випадку  мала місце  реалізація  відповідачем  конституційного  права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації,  тому  позов безпідставний і такий, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_7- дружина відповідача в судовому засіданні дала пояснення про те, що в 1999 року вони придбали жилий  будинок   з   господарськими   будівлями та земельну ділянку в с. Ганачівка  Перемишлянського району Львівської області в ОСОБА_9 – дядька позивача, який очевидно сподівався, що вказаним майном буде володіти  та користуватися він з матір?ю, тому їх стали сприймати за небажаних сусідів,  і з того часу склалися неприязні відносини, конфлікти з приводу чинення перешкод  в користуванні земельною ділянкою, демонтажу огорожі та ін., які  стали предметом розгляду в місцевих судах Львівської області. Покликається на те, що позивач безсоромно  спостерігає за нею, завдає різної шкоди, викидає на їх подвір?я здохлих котів, обливає кислотою саджанці,  збирає людей біля церкви, висловлюючись непристойно з приводу здоров?я її чоловіка і таке інше. З приводу неправомірних дій позивача її чоловік звернувся із скаргою-заявою  в обласне управління  міліції, в подальшому  вона особисто на підставі заяви про відкликання отримала матеріали, тому вважає, що інформація, викладена в заяві не доведена до відома сторонніх осіб, а до тих, які компетентні приймати відповідні рішення в межах закону, тому й  жодних прав  та інтересів позивача не порушено. Разом з тим,  покликається на важке матеріальне становище, зумовлене хворобою її чоловіка, їх похилим віком, невеликим розміром пенсії, відсутністю інших джерел доходів.    

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах  заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до переконання, що  позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Відповідач ОСОБА_4 20.03.2009 р. подав  начальнику  Львівського обласного управління міліції генералу Пісному В.М. скаргу-заяву, в якій виклав наступне: ?до служби в Радянській армії він був  ОСОБА_9 після армії він  став  вже ОСОБА_2?, ?ОСОБА_2 хора людина на голову?, ?контужений?, ?ходив по Львову біля двох місяців щоб йому зробили інвалідність І групи по зору, за великі гроші в 4 закладах - відмовили, газ слезогінний  травм не наносить?,  влаштовував ?театр воєнних подій?, ?ОСОБА_11 найшов нову забавку, підлядає в бінокль з стриху своєї хати в наші вікна як жінка надіває ранком труси, якого кольору  і на яку ногу, потім розповідає по селу і звичайно на своїй арені в неділю  під церквою під загальний  сміх. Йому звичайно цікаво жінка покинула його і пішла з дому з маленькими  дітьми вже близько 20 років?,  звинувачує його  у постійному залякуванні, переслідуванні, бажанні неправомірним шляхом  відправити його у в?язницю або психіатричну лікарню, злочинному намірі підкинути йому наркотичні  засоби, психотропні речовини, зброю або її частини  з метою подальшого звинувачення  у неправомірному  зберіганні  об?єктів вилучених з обігу. Крім того відповідач обвинувачує його у замаху на життя шляхом замінування його маєтку та розповсюдженні  про нього інформації наклепницького характеру (а.с. 3).    

                   Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від  27.02.2009 р. № 1 ?Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної та юридичної особи?: ?Під гідністю слід розуміти  визнання цінності кожної фізичної особи як  унікальної  біопсихосоціальної цінності, з честю пов?язується  позитивна соціальна  оцінка особи в очах оточуючих, яка  ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло?.  

    Відповідно до ст. 26 Закону України ?Про звернення громадян? подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об?єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм  власності, заклики до розпалювання  національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.    

    Згідно з рішенням Конституційного Суду  України від 10 квітня  2003 року № 8-рп/2003 у                   справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 про офіційне тлумачення  положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу  Української РСР (справа про поширення відомостей): ?Викладена у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо непрвдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену  чинним законодавством?.  

    На підставі ст. 277 ЦК України фізична особа,  особисті  немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації,  має право на відповідь,  а також на спростування цієї інформації.  Згідно п. 15 вказаної постанови,  недостовірною  ввважається інформація, яка не відповідачє  дійсності або викладена  неправдиво, тобто містьть відомості про події та явища, яких не існувало  взагалі або які існували, але відомості про них не  відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про  порушення особою, зокрема,  норм чинного законодавства, вчинення  будь-яких інших дій (наприклад  порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи  політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право  на повагу до  гідності, честі  чи ділової репутації?.

    Судом встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини, вони неодноразово зверталися з судовими позовами, зі скаргами, заявами до правоохоронних органів з різних підстав (а.с.19,  21, 22, 25, 26, 27, 28,  29, 30, 33,  40, 41, 42).

    Частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей. Проте, частиною другою вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві. Такою легітимною метою визначається охорона репутації осіб - фігурантів інформації.   

    Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що інформація викладена ОСОБА_4 про ОСОБА_2 та його сім?ю в скарзі-заяві, адресованій начальнику Львівського обласного управління міліції Пісному В.М містить  завідомо неправдиві  негативні відомості, що  викладені в образливій формі із звинуваченнями у порушенні принципів моралі та неетичній поведінці у суспільному житті, порушує право позивача  ОСОБА_2 на повагу до гідності, честі.   

    Разом з тим, негативна  інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності), згідно вимог ст. 277 ЦК України та п.15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 не довів  належними засобами доказування достовірності поширеної ним інформації.

     Як вбачається із заяви ОСОБА_4,  адресованої начальнику Львівського обласного управління міліції Пісному В.М., скаргу-заяву  від 20.03.2009 р. за № 528 відкликав  (а.с.17), проте  вказана обставина не є підставою для відмови у позові.

     Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе членів сім’ї.  

    Відповідно до ст. 23 ЦК України  розмір відшкодування моральної шкоди визначається  з урахуванням характеру заподіяних фізичних і моральних  страждань, інших негативних наслідків.

    Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад справедливості,  добросовісності та розумності, суд приймає до уваги характер і тривалість душевних  страждань,  відчуття життєвого дискомфорту позивачем внаслідок порушення відповідлачем його права на повагу до його гідності та честі, враховує майновий стан відповідача, особливості стосунків, які склалися між сторонами і визначає  розмір грошового відшкодування в сумі 400 (чотириста) гривень, який  буде достатньою сатисфакцією заподіяної позивачу моральної шкоди і співмірним  із заподіяною шкодою.

       Крім того, згідно вимог ст. 88 ЦПК УКраїни, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, які сплачені ним при поданні позовної заяви (250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 195,50 грн. судового збору (а.с. 2,33)) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (10,23%).

Керуючись  ст. ст. 10, 60,  212, 215  ЦПК  України,  ст. ст. 9, 32 Конституції України, ст.ст. 23, 275, 277, 302 ЦК України, ст. 26 Закону України ?Про звернення громадян?,  ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішенням Конституційного Суду  України від 10 квітня  2003 року № 8-рп/2003, Постановою Пленуму Верховного Суду України  від 27.02.2009 року № 1, «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Постановою Пленуму Верховного Суду України  від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,

в и р і ш и в :

          Позов задовольнити частково.

    Визнати недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_4 у скарзі-заяві від 10.04.2009 р. начальнику Львівського обласного управління міліції Пісному В.М.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду  в розмірі 400 грн. (чотириста гривень).

    В решті позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  45,58 грн. (сорок п?ять гривень 58 коп.) судових витрат.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд або  в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Оригінал рішення.