КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.06.06 р.                                                                                                    № 5/76                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мостова  Г. І.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006р.

у справі № 5/76 (суддя Гетя Н.Г.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопол ЛТД», м. Полтава;

до          Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», м. Полтава;

про          зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопол ЛТД»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»про зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2006р. позов                  задоволено. Зобов’язано КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» зареєструвати на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 20.01.2006р. ТОВ Фірмі «Технопол ЛТД»право власності як на самостійний об’єкт права власності на нерухоме майно нежитлові приміщення.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим що, враховуючи п. 1 наказу Мін’юсту України від 07.02.2002р. № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно»зі змінами затвердженими наказом Мін’юсту від 19.05.2005р. № 49/5, відповідач є належним суб’єктом, що здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Крім того, зваживши на ст. ст. 1, 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 55, 56 Закону України «Про третейські суди», а також, п. 10 Додатку до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін’юсту України 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Мін’юсті України 18.02.2002рю за № 157/6445 (зі змінами та доповненнями), рішення третейського суду саме по собі є підставою для здійснення БТІ державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Колективне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»(далі –КП «Інвентаризатор») звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006р., скасувати та відмовити ТОВ «Технопол ЛТД»в задоволенні позовних вимог повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду прийняте при недостатньому з’ясуванні обставин справи. Зокрема, приймаючи оскаржуване рішення, на думку відповідача, суд першої інстанції не приділив достатньо уваги тому, що КП «Інвентаризатор»здійснює реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 18.02.2002р. № 157/6445 і додатком 1 до п. 2.1. даного положення встановлено перелік правовстановлювальних документів на підставі, яких здійснюється реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна. До даного переліку віднесені рішення Третейських судів про визнання права власності на нерухоме майно, але Законом України «Про третейські суди»визначений порядок виконання рішень третейського суду і враховуючи ст. 55 цього закону, виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами місцевого самоврядування, здійснюється за умови видачі компетентним судом  виконавчого документа, а ст. 56 Закону України «Про третейські суди»визначає порядок видачі такого документа.

Крім того, скаржник вказує на те, що Закон України «Про третейські суди»не визначає обов’язок органу, який не є стороною по справі, виконувати рішення третейського суду і беручи до уваги ст. 56 вказаного закону, необхідно отримати виконавчий документ.

Також, відповідач посилається на ухвалу Верховного Суду України від 19.02.2003р., де зазначено, що оскільки інституту  оскарження рішень третейського суду не існує, то БТІ повинні здійснювати реєстрацію рішень третейського суду після перевірки компетентним судом відповідного рішення за наявності виконавчого документу.

Таким чином, враховуючи ст. ст. 55, 56 Закону України «Про третейські суди», як вважає скаржник, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

11.05.2006р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що всі доводи відповідача спростовуються наступним: по-перше, враховуючи п. 1 наказу Мін’юсту України від  07.02.2002р. № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»зі змінами затвердженими наказом Мін’юсту України від 19.05.2005р. № 49/5, БТІ здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. По-друге, зваживши на ст. ст. 55, 56 Закону України «Про третейські суди», в судових рішення в тому числі і третейського суду, про визнання права власності на нерухоме майно, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного майна до комунальної власності встановлюється наявність чи відсутність права власності у заінтересованої особи і не встановлюється обов’язок боржника вчинити певні дії. Такі рішення не носять зобов’язального характеру по відношенню до боржника, а тому не передбачають примусового виконання. По-третє, ухвала судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.02.2003р. була прийнята раніше ніж Рішення Конституційного суду України від 24.02.2004р. та Закон України «Про третейські суди»від 11.05.2004р. № 1701-ІV, з врахуванням цього, лише у випадку виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, місцевого самоврядування та їх службовими особами, воно здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти  задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у матеріалах справи. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.

20.01.2006р.  третейський суд, керуючись ст. ст. 364, 367 ЦК України, ст. 48 Закону України «Про власність», Законом України «Про третейські суди», положенням Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», виніс рішення (а. с. 9-15), яким визнав за ТОВ Фірмою «Технопол ЛТД»право власності як на самостійний об’єкт права власності на нерухоме майно нежитлові приміщення, які складають: в будинку літер «А-1»: 1 тамбур пл. 3.3 м2, 1 а тамбур пл.0,6 м2, 2 торговий зал пл. 73,9 м2, 3 кабінет пл. 10 м2, 4 підсобне приміщення пл. 5,8 м2, 5 коридор пл. 7,5 м2, 6 приміщення пл. 20,4 м2, 7 тамбур пл. 1,1 м2, 8 котельня пл. 3,8 м2, 10 кабінет пл. 16,5 м2, 11 вбиральня пл. 2,3 м2, 12 вбиральня пл. 1,4 м2, 13 коридор пл. 2,1 м2, 14 склад пл. 11,4 м2, 15 тамбур пл.. 5,2 м2, 16 приміщення пл. 7 м2, 17 коридор пл. 11,7м2, 18 вбиральня пл. 1,5 м2, 19 вбиральня пл.. 1,6 м2, 20 коридор пл.. 3,2 м2, 20а коридор пл. 0,6м2, 21 приміщення пл. 4 м2, 22 торговий зал пл. 47,8 м2, 23 приміщення пл. 31,6 м2, 24 тамбур пл. 3,1 м2, 24а тамбур пл. 1,7 м2, 25 коридор пл. 8,2 м2, 26 кабінет пл. 5,1 м2, 27 кабінет пл. 14,6 м2, 28 склад пл. 20,1 м2, 29 топочна пл. 6,8 м2, 30 тамбур пл. 1,9 м2, всього по літ. А-1: 335,8 м2, літер Б-1: склад пл. 29,3 м2 загальною площею 365,1 м2 та розташовані в м. Полтаві по вул. Фрунзе, 53.

Звернувшись до відповідача, на підставі вказаного рішення від 20.01.2006р., із заявою про  здійснення реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно та отримавши рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 16.02.2006р., яке мотивоване необхідністю надати виконавчі документи передбачені ст. ст. 55, 56 Закону України «Про третейські суди», ТОВ Фірма «Технопол ЛТД»звернулося до суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права,  при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не   підлягає задоволенню з таких підстав.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Рішення третейського суду про визнання права власності за своєю правовою природою є рішенням про встановлення фактів. При ухваленні рішення про встановлення юридичного факту виконавчий документ не видається, оскільки, таке рішення містить лише встановлення факту, отже, примусове виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється. Також, у відповідності до ст. 181 Закону України «Про виконавче провадження»рішення третейського суду вже саме по собі є виконавчим документом.

Крім цього, відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін’юсту № 7\5 від 07.02.2002р. (далі –Тимчасове положення), державна реєстрації прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюється комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації (далі –БТІ). Згідно з п. 1.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, БТІ, які уклали відповідні договори з Адміністратором Реєстру прав, мають прямий доступ до електронного Реєстру прав, вносять відповідні дані до Реєстру прав, надають витяги з Реєстру прав та виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Відповідно до п. 1.13 вказаного тимчасового положення, реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, як передбачено у п. 3.3 Тимчасового положення, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника. Вказаний перелік є виключним і не підлягає вільному тлумаченню, тобто, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено тільки у вище перелічених випадках, встановлених п. 3.3 Тимчасового положення.

Пунктом 3.5 Тимчасового положення встановлено, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності. Одночасно у п. 2.7 Тимчасового положення встановлено, що документи, які підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, Реєстратор 16.02.2006р. прийняв рішення про відмову в реєстрації, у зв’язку з відсутністю виконавчих документів передбачених ст. ст. 55, 56 Закону України «Про третейський суд».

Колегія суддів визнає вказане рішення від 16.02.2006р. таким, що прийнято з порушенням вимог п. 3.3 Тимчасового положення. Оскільки, рішення третейського суду, згідно з п. 10 Переліку правовстановлювальних документів на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, що містить додаток № 1 до п. 2.1. Тимчасового положення відноситься до правовстановлюючих документів на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно. Крім цього, у п. 3.5 Тимчасового положення відсутня така підстава для відмови, як необхідність представити, разом з рішенням третейського суду ще і виконавчі документи, передбачені ст. 55 та ст. 56 Закону України «Про третейський суд».

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, так як вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Полтавської області дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, в повному обсязі з’ясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006р. по справі № 5/76 залишити без  задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006р. по справі № 5/76 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопол ЛТД»до Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»про зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно –залишити без змін.

3.  Справу № 5/76 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мостова  Г. І.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.