У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.06.06                                                                                       Справа №9/88д/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Радченко О.П.

при секретарі Коваленко О.Л.

за участю представників

позивача: Сосніна Л.І., довіреність № 3 від 21.02.2006р.;

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/88д/06 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Запоріжжя

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.04.2006р. у справі № 9/88д/06

за позовом Державного заводу вуглець – вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит», м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору

Встановив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2006р. у справі                      № 9/88д/06 (суддя Нечипуренко О.М.) провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Ухвала суду мотивована, тим, що сторонами спірного договору підряду № 1 від 02.01.2003р. не досягнуто згоди з усіх істотних умов необхідних для договорів підряд. Кошторис до договору не узгоджувався. Жоден документ, наданий позивачем  не можна розцінити, як невід’ємну частину договору підряду № 1 від 02.01.03р. Крім того, переважна кількість документів взагалі не містить посилання на будь-який договір. Решта документів, у яких є вказівки на договір, в частині, де зазначені реквізити договору містять виправлення.      

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, звернувшись з відповідною апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним дослідженням обставин справи і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом не з’ясовано те, що кошториси за спірним договором укладені сторонами відповідно ДБН Д.1.1-1-2000, які затверджені наказом Держбуду № 174 від 27.08.2000р., котрим не передбачено зазначення у відповідному кошторисі та договірній ціні до нього номера і дати договору. Крім того, в більшості кошторисів є посилання на договір підряду № 1 від 02.01.2003р. та всі кошториси та договірні ціни до них і договору підписано повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Разом з цим, відповідач зазначає, що главою 28 ЦК УРСР визначено істотні умови для договору підряду, а саме: предмет, ціна, строк виконання. Таким чином, відповідач вважає, що сторонами у даній справі узгоджено всі суттєві умови за спірним договором та виконанні всі вимоги ЦК УРСР, які необхідні для укладення таких договорів. У зв’язку з чим, відсутні правові підстави для визнання договору підряду № 1 від 02.01.2003р. неукладеним.

Позивач у відзиві, з урахуванням його доповнення, на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними з огляду на таке: відповідно до ст.334 ЦК УРСР вартість робіт за договором підряду визначається кошторисом, який є невід’ємною частиною договору, а тому повинен складатися, підписуватися та затверджуватися керівниками сторін. Пункт 3.1 спірного договору вказано вартість робіт в сумі 680709грн. та проектно – кошторисна документація до нього не розроблялась. Обсяги робіт та ціни, готовність об’єкту, перелік робіт, календарний графік виконання робіт сторонами у договорі не визначені, відсутні чіткі приписи щодо предмету договору, а наявний у справі локальний кошторис, який укладений за цінами 26.11.2003р. при укладенні договору 02.01.2003р. та документи про договірні ціни не мають ніякого відношення до цього договору. Крім того, необхідність проектно – кошторисної документації вимагає закон, а її наявність є істотною умовою договору підряду, даний факт знаходить своє підтвердження у оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-8/481 від 20.04.2001р. Варто зазначити, що начальник відділу капітального будівництва Мариненко І.І. за весь час своєї роботи на заводі не мав повноважень на укладання договорів, актів, кошторисів та інших документів. Крім того, він не є одним із засновником ТОВ «Омега». Стосовно посилання відповідача щодо надання транспортних послуг, то у спірному договорі відсутні істотні умови перевезення вантажів, які передбачені ст. 909 ЦК України, ст.61 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У судовому засіданні представник позивача пояснила, що підрядні роботи у 2003 році не виконувалися, акти підписувалися могли підписуватися до інших договорів, які укладалися у 2000р.-2002рр. В документах , представлених позивачем містяться виправлення, що підтверджує факт того, що вони не мають ніякого відношення до договору підряду від 02.01.03р. Крім того, позивачем надана акт приймання - виконаних робіт  за вересень 2003р.  нібито підписаний  керівником  позивача Карпенко  В.Д., однак  останній не міг підписувати цей документ , так як знаходився  з 03.07.04р.  по січень 2005р. знаходився під арештом та був  наказом міністерства  промислової політики  України  від 12.07.04р. за № 135-Д відсторонений від посади. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

06.06.2006р. на адресу апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на інший термін. Клопотання мотивовано тим, що представник ТОВ «Омега» перебуває на лікарняному, а у штатному розкладі підприємства передбачена тільки одна посада юриста, у зв’язку з чим, відсутня можливість надати відповідні документи та направити уповноваженого представника до суду.  

Колегія суддів порадившись, зробила висновок, що зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки клопотання відповідача є безпідставним, в силу того, що останній є юридичною особою та не позбавлений можливості  уповноважити іншого свого представника  для участі у судовому засіданні. та захищати свої права у суді в порядку визначеному ст.28  Господарського – процесуальним кодексом України. Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб  у господарському суді ведуть їх органи, що діють  у межах наданих їм законодавством  та установчими документами. Представляти інтереси підприємства у суді можуть керівники юридичної особи та інші  особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. До того ж, інтереси відповідача у суді першої інстанції представляв саме директор підприємства Шляхтицький  М.І.  

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1703 від 07.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, у судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2006р. за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Сутність спору: 02.01.2003р. ДЗ ВВКМ "Вуглекомпозит" та ТОВ "Омега" підписано  договір підряду № 1 зі строком дії з 03.01.2003 по 31.12.2003.

28.12.2003р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2004.

Згідно з п. 1.1 договору підряду ТОВ "ОМЕГА" зобов'язалося виконати на замовлення ДЗ ВВКМ "Вуглекомпозит" відповідно до умов договору роботи з реконструкції, поточному та капітальному ремонту будівель та споруд, технологічного та енергетичного обладнання, а також виготовити металоконструкції та надати послуги машинами та іншою технікою.

У п.1.1.г вказано, що відповідач забезпечує виконання робіт  в обсягах, які відповідають проектно-кошторисним документам , вартість усіх робіт  ,як вказано у п.3.1. договору складає  680709грн.

ДЗ ВВКМ "Вуглекомпозит" вважає договір  таким , що суперечить чинному ст.153, 334 ЦК УРСР і тому відповідно до ст. 48 ЦК УРСР повинен бути визнаний недійсним. Обґрунтовуючи позов, позивач вказав на відсутність проектно-кошторисної документації, неузгодженість строків виконання робіт та невизначеність конкретного об'єкту, обсягів і видів робіт. Також позивач зазначив про відсутність у відповідача ліцензії на здійснення відповідної діяльності, необхідність одержання якої встановлено Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Ухвалою господарського суду Запорізької області провадження у справі припинено, з чим не погодився відповідач і звернувся до господарського суду Запорізької області з апеляційною скаргою.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного судового акту, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладання договору від 02.01.2003р. виникли до 01.01.2004 року, господарський суд оцінює відносини сторін відповідно до діючих норм законодавства. Тобто до спірних правовідносин щодо недійсності договору застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР, діючого на дату підписання договору.

Даний висновок суду підтверджується п.10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з визнанням угод недійсним” від 12.03.1999р. № 02-5/111, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Спірний договір укладено 29.08.2002р., цивільно - правові відносини на момент її укладення регулювались Цивільним кодексом Української РСР в редакції 1963р., тому місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 1963р.

Згідно статті 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.153 цього Кодексу угода (договір) вважається укладеною, якщо сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Аналогічні положення  містять ст. 180 ГК України та ст.638 ЦК України.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

За своєю правовою природою спірний договір є договором підряду. На час підпи-

сання спірного договору правовідносини щодо укладення договору підряду регулювалися нормами глави 28 Цивільного кодексу УРСР, діючого до 01.01.2004р.

Відповідно до ст. 332 Цивільного кодексу УРСР, за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Зі змісту норм глави 28 Цивільного кодексу УРСР вбачається, що істотними умовами договору підряду є предмет договору, види та обсяг робіт,  ціна робіт.

Зі змісту  спірного договору № 1 від 02.01.2003р. (а.с.8-9) вбачається, що  предметом договору є виконання на замовлення ДЗ ВВКМ "Вуглекомпозит" відповідно до умов договору роботи з реконструкції, поточному та капітальному ремонту будівель та споруд, технологічного та енергетичного обладнання, а також виготовити метало-конструкції та надати послуги машинами та іншою технікою. 

Відповідно до ст.334 ЦК УРСР однією з істотних умов договору підряду, обов'язковість якої для договорів такого роду передбачена законом, є кошторис.

Пунктом 1.1. договору підряду від 02.01.2003р.  № 1 встановлено, що підрядні роботи повинні виконуватися відповідно до проектно-кошторисних документів у строки згідно узгодженим графікам.

З матеріалів справи слідує, що проектно - кошторисна документація до договору не складалася.

Кошторис до спірного договору підряду на суму вказану у п. 3.1. сторонами не складався.

Відповідач, в свою чергу, представив суду першої інстанції локальні кошториси на виконання певних робіт, договірні ціни до локальних кошторисів, калькуляцію на вартість робіт однієї машинозміни (копії містяться в матеріалах справи).

Однак ,надані локальні кошториси не узгоджені з позивачем, або належним чином  уповноваженою ним особою(а.с.74,77-78, 81-86, 119,121-124,127,128, т.1).

Підписання начальником відділу капітального будівництва Маріненком Г.І. деяких наданих відповідачем документів, не може вважатися вираженням волевиявлення позивача, оскільки останній не був наділений у встановленому законом порядку  повноваженнями на підписання таких документів від імені ДЗ ВВКМ "Вуглекомпозит".  Данні обставини підтверджуються наданою позивачем посадовою інструкцією та письмовими поясненнями позивача.

У актах виконаних робіт, містяться виправлення в частині номеру та дати договору. Разом з тим, роботи вказані у  актів виконаних робіт співпадають з роботами, що виконувалися у 2002році.  

Також слід зазначити, що акти виконаних робіт не є невід’ємною частиною договору.  

З наведених обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що   жоден з документів не можна розцінити, як невід'ємну частину договору підряду від 02.01.2003 № 1. Переважна кількість документів взагалі не містить посилання на будь-який договір.

З'ясовані судом обставини у їх сукупності не дозволяють сприйняти надану відповідачем кошторисну документацію за частину договору підряду від 02.01.2003 № 1.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що сторонами договору підряду від 02.01.2003р. № 1 (позивачем та відповідачем у справі) не узгоджено такої істотної умови, як кошторис, внаслідок чого цей договір підряду є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Визнати недійсним, можна лише тільки укладений договір, оскільки договір підряду № 1 від 02.01.2003р. є неукладеним, тому предмет спору відсутній.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Вказані обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни ухвали місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»,                           м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.04.2006р. у справі № 9/88д/06 без змін.

  

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Радченко О.П.