У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.06.06 Справа №15/45/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Мірошниченко М.В. , Радченко О.П.
при секретарі Коваленко О.Л.
за участю представників сторін:
позивача – Бєлік Т.П., довіреність № 78 від 01.01.2006р., юрисконсульт
відповідача-1 – Бережна Н.М., довіреність № 3921-ПП від 01.09.2005р., провідний юрисконсульт
відповідача-2 – не зявився
Прокурор, який брав участь у судовому засідання: Нестеренко С.Д. посвідчення № 371 від 06.11.2003р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №15/45/06 та апеляційне подання Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах Державного департаменту України з питань виконання покарань, м. Запоріжжя (далі за текстом прокурор)
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі № 15/45/06
за позовом Державного підприємства Біленківської ВК № 99 УДДУ ПВП у Запорізькій області, с. Біленьке Запорізька область
до відповідача-1 Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ ПриватБанка, м.Запоріжжя
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШ», м.Запоріжжя
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Встановив:
12 січня 2006р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах Державного департаменту України з питань виконання покарань державного підприємства Біленківської ВК № 99 УДДУ ПВП у Запорізькій області до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Запорізького РУ ПриватБанка та Товариства з обмеженою відповідальністю “КОШ” про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції було залучено до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ “КОШ”, про що зазначено в ухвалі господарського суду від 13.03.2006р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006р. у справі № 15/45/06 (суддя Колодій Н.А.) позов залишено без розгляду.
Ухвала суду прийнята з посиланням на ст. 2, ст.29 ГПК України, ст.ст. 121,143 Конституції України та мотивована тим, що позов подано в інтересах Державного підприємства Біленківської ВК № 99 УДДУ ПВП у Запорізькій області, яке є самостійним суб’єктом господарювання і не є органом державної влади чи місцевого самоврядування. У зв’язку з чим, прокурор не мав права звертатися до суду з позовом в інтересах суб’єкта господарювання.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, прокурором внесено апеляційне подання, у якому він просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі № 15/45/06 скасувати у зв’язку з порушенням господарським судом норм процесуального права та неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення. Заявник апеляційного подання свої доводи обґрунтовує тим, що у відповідності з п. 2 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст.2, 29 ГПК України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, у зв’язку з чим, прокурор вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду є безпідставною та необґрунтованою. Крім того, прокурор у апеляційному поданні зазначає, що підприємство БВК № 99 УДДУ ПВП в Запорізькій області відповідно до статуту “Підприємства Біленківської виправної колонії № 99 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області”, затвердженого Департаментом, засноване на державній власності і підпорядковане державному органу з питань реалізації державної політики у сфері виконання покарань Департаменту , є юридичною установою і здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, тому позивачем у позовній заяві прокурором чітко визнано саме Державний департамент України з питань виконання покарань. Разом з цим, прокурор у апеляційному поданні посилається на ст.26 Закону України “Про державну кримінально – виконавчу службу України”, якою визначено, що майно Державної кримінально – виконавчої служби перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Таким чином, підприємство БВК № 99 УДДУ ПВП в Запорізькій області є не суб’єктом господарювання, як це зазначено у висновку суду першої інстанції, а державним підприємством зі спеціальним статусом, в діяльності якого, прокурор самостійно визначив інтереси держави з посиланням на діюче законодавство України, на підставі якого і звернувся до суду з позовною заявою.
У відзиві на апеляційне подання відповідач-1 зазначає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. винесена у відповідності з чинним законодавством є законною і обґрунтованою. Крім того, відповідач-1 вказує на те, що відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в судах у випадках, передбачених законом. Ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними та державою. Зокрема, відповідач-1 вказує на рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. у п.2 резолютивної частини рішення зазначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в.ч.2 ст.2 ГПК України, необхідно розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади. В п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України. Тому, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями органу виконавчої влади. Заявляючи позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, визначивши при цьому позивачем державне підприємство БВК № 99 УДДУ ПВП у Запорізькій області, прокурор необґрунтовано визначив Державний департамент України з питань виконання покарань, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, прокурор, визначивши позивачем державне підприємство БВК № 99 УДДУ ПВП у Запорізькій області, пред’явив позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності. З урахуванням викладеного, відповідач-1 просить залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Відповідач-2 вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 15 травня 2006р. у даній справі не виконав, відзиву з приводу спору не надав.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду апеляційне подання прокурора прийнято та призначено до розгляду на 07.06.2006р.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2006р. прокурор підтримав доводи, які викладені у апеляційному поданні.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1647 від 06.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Мірошниченко М.В., якою і прийнято постанову.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційного подання і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Суть спору. 12 січня 2006р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах Державного департаменту України з питань виконання покарань державного підприємства Біленківської ВК № 99 УДДУ ПВП у Запорізькій області до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” в особі Запорізького РУ “Приватбанка” та Товариства з обмеженою відповідальністю “КОШ” про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке є державною власністю та відсуджене з порушення ст.ст. 20, 21 Закону України “ Про заставу”, ч. ч. 3, 5 Закону України “Про державну кримінально - виконавчу службу України”.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції було залучено до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ “КОШ”, про що зазначено в ухвалі господарського суду від 13.03.2006р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03 березня 2006р. у справі № 15/45/06 (суддя Колодій Н.А.) позов залишено без розгляду.
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційне подання на ухвалу місцевого господарського суду розглядається в порядку, передбаченому для розгляду апеляційного подання на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційне подання таким, що підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Запорізької області слід скасувати з наступних підстав.
Пункт 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Як вказано в частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, у відповідності з вимогами частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Прокурор в своєму позові визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Департамент України з питання виконання покарань та обґрунтував інтереси держави, які зачіпає спір.
Зокрема, в позові зазначено, що позивач є державним підприємством створеним з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання. Статтею 13 Закону України «Про державну кримінально – виконавчу службу України встановлено, що підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Майно підприємства є державною власністю і належить до сфери управління Департаменту України з питання виконання покарань та згідно ч.ч.3, 5 ст.ст.26 Закону України «Про державну кримінальну - виконавчу службу України не може бути об’єктом застави, звернення стягнення на майно цього підприємства. Незаконне, як вказує прокурор, відчуження зазначеного у позові держаного майна є порушенням права власності держави.
Суд першої інстанції надав не правильну оцінку щодо порядку подачі позову прокурором та наявності інтересів держави і обгрунтованості звернення з позовом саме прокурора та неправильно застосував п.1.ст.81 ГПК України.
Незрозумілими є дії суду щодо залишення позову прокурора без розгляду після прийняття позову, відкладення розгляду спору та залучення до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ “Кош”.
За таких підстав апеляційне подання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі № 15/45/06 скасуванню.
Керуючись ст.99, ст.ст.101-106 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах Державного департаменту України з питань виконання покарань, м. Запоріжжя задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №15/45/06 скасувати.
Справу № 15/45/06 передати на розгляд господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Мірошниченко М.В. Радченко О.П.