Справа № 22ц-375\2009р. головуючий у 1-ій інстанції Чаку Є.В.

Категорія 27 суддя - доповідач Сорока Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Стрілецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою прокурора м. Маріуполя, діючого в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано дійсним договір застави земельної ділянки площею 4, 950 га, розташованої на території Маріупольської міської ради, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Позбавлено ОСОБА_3 права власності на цю земельну ділянку і визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4, 950 га: ділянку №1 (Вс. 1, 260) кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку №2 (Вс.3, 510) кадастровий номер НОМЕР_2, земельну ділянку №3 (Вс.0, 180) кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована на території Маріупольської міської ради. Відповідним органам видати ОСОБА_2 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор м. Маріуполя, діючи в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

Зокрема, вказує, що рішення винесено на порушення земельного законодавства, згідно якого при звернені стягнення на предмет застави земельна ділянка підлягає продажу на торгах, що п.п.а п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України на цей період було встановлено мораторій на купівлю-продаж чи іншим способом відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Ухвалене рішення суперечить державній політиці в сфері земельних відносин та порушує права держави в цій галузі, забезпечення реалізації яких покладено на Донецьку обласну раду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора Попєхіна Є.І., який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, заперечення представника позивача ОСОБА_4, яка просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Приймаючи рішення суд першої інстанції, виходячи з того, що 25.10.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено письмовий договір позики, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв грошову позику, яку зобов'язався повернути у строк до 27.12.2007 року та на забезпечення грошового зобов'язання відповідно до договору застави від 25.12.2007 року передав в заставу належну йому на підставі державного акту серії ДН №018627 від 24.12.2007 року на праві приватної власності земельну ділянку площею 4, 950 га, розташовану на території Маріупольської міської ради, та, враховуючи те, що відповідач боргові зобов'язання не виконав, а також те, що договір застави нотаріально не посвідчений, але укладений у письмовій формі і передбачає всі істотні умови угоди, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача і позов задовольнив.

З висновками та рішенням суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки до них суд дійшов на порушення норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.10.2007 року, позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 150 000грн., які зобов'язався повернути в строк до 27.12.2007 року. Відповідно до п.п.4.2 п.4 цього договору в разі неповернення суми боргу, позичальник зобов'язався збільшити цю суму в два рази і погасити її грошовими коштами або майном, (а.с.4-5, 6).

Позов до суду ОСОБА_2 пред'явив 17.12.2007 року (а.с.2-3), тобто до настання передбаченого строку погашення боргу.

Згідно договору застави від 25.12.2007 року на забезпечення зобов'язань, що випливають з договору позики від 25.10.2007 року ОСОБА_3 передав у заставу ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності на підставі державного акту від 24.12.2007 року, земельну ділянку площею 4, 950 га. сільськогосподарського призначення.

Згідно ст.15 Закону України «Про іпотеку» іпотека земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Відповідно до вимог ст.139 Земельного кодексу України в разі звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення сільськогосподарського виробництва, допускається в разі, якщо у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

Згідно п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України до введення в дію законів України про державний земельний кадастр та ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження і зміна цільового призначення земельних ділянок та земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викуп) земельних ділянок для суспільних потреб.

Угоди (у томі числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), в частині відчуження даних земельних ділянок, а так само в частині передачі прав на відчуження на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Наведені норми права при розгляді справи судом залишено без уваги, відповідну раду, яка здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства особами, яким передано право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, до участі у справі залучена не була, хоча судом вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки звернуто стягнення за борговими зобов'язаннями на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в період дії заборони на відчуження земель такої категорії, що є безумовною підставою для скасування рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м. Маріуполя Донецької області задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.