Справа № 22ц-372\2009 головуючий у 1-ій інстанції Литвиненко Н.В.

Категорія 6 суддя-доповідач Сорока Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Фік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у М.Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя 24 лютого 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - жилий будинок літ.А-1, жилу мансарду літ.Ам, сіни літ.а-1 та огорожу №1, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, і, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, позивачка просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_4, який просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмові заперечення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно ч.ч.3, 5 цієї ж статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст.ст. 116, 125 ЗК України громадяни набувають права власності чи права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування після одержання її власником або користувачем відповідного документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 04.04.2003 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 придбала у власність жилий будинок з усіма надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 561, 0кв.м. Маріупольської міської ради, що складається з жилого будинку літА-1 загальною площею 33, 9кв.м., жилою площею 13, 1кв.м.; сараю літ.Б-1, вбиральні літ.Г-1, огорожі літ.М, замощення літ.1 (а.с. 14).

Згідно довідки БТІ м.Маріуполя №352 від 12.12.2008 року та технічного паспорту на домоволодіння на земельній ділянці за вказаною адресою розташовані самочинно збудовані жилий будинок літ.А-1, жила мансарда літ.Ам, сіни літ.а-1, загальною площею 157, 6кв.м., жилою площею 70, 0кв.м., та дерев'яна огорожа №1 без фундаменту, які зареєстровані за ОСОБА_3 (а.с.6, 7-12).

Згідно витягу з протоколу №5 засідання виконкому Іллічівської ради депутатів трудящих м.Жданова від 29.03.1950 року та акту від 20.04.1950 року земельна ділянка площею 561 кв.м. АДРЕСА_1 виділена в натурі для індивідуального будівництва ОСОБА_6 (а.с.15, 16).

Як вбачається з довідки БТІ м.Маріуполя №784 від 10.02.2009 року вказана земельна ділянка первинно була зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки №4362 від 15.05.1950 року (а.с.3З).

Відповідно до висновку спеціаліста з будівництва ТОВ «Донбасспецмонтаж» №2143 від 08.01.2009 року всі самочинно збудовані побудови відповідають будівельним нормам та правилам, знаходяться у задовільному технічному стані і можуть безпечно експлуатуватися в подальшому (а.с. 13).

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що земельна ділянка, на якій позивачкою самочинно збудовано нерухоме майно, у встановленому порядку їй не виділена, та, враховуючи те, що огорожа не є капітальною спорудою і не відноситься до нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання права власності за позивачкою на самочинно збудоване майно і в задоволенні позову відмовив.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка для обслуговування жилого будинку була виділена у користування ОСОБА_6 і перейшла їй у користування на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в договорі купівлі-продажу не вказано, що земельна ділянка, на якій розташовано це майно, передається в користування позивачці, а після придбання домоволодіння позивачка не зверталась із заявою і відповідні органи для виділення їй земельної ділянки і не оформила своє право користування земельною ділянкою, придбала жилий будинок літ.А-1 площею 33, 9кв.м., а площа самочинно збудованого майна складає 157, 6кв.м., власник земельної ділянки - Маріупольська міська рада заперечує проти визнання права власності за позивакою на самочинно збудоване майно.

Також неспроможними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховане рішення Іллічівської райадміністрації Маріупольської міської ради №101\3 від 27.04.2005 року, яким їй було дозволено будівництво нежилої прибудови, гаража та переобладнання кухні 1-2 під жилу кімнату, оскільки дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не надає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт, є дозвіл на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що місцевою інспекцією архітектурно-будівельного контролю позивачці не видавався дозвіл на проведення будівельних робіт, виконком міськради не погоджував проект будівництва спірного майна, не затверджував акт прийняття спірного об'єкту до експлуатації.

У справі відсутні висновки відповідних державних органів: відділу архітектури та будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду, органів енергонагляду тощо з питань відповідності збудованого майна державним нормам, вимогам протипожежної безпеки, санітарним та іншим нормам, а в наданому позивачкою висновку технічного експерта в галузі будівництва ці питання не досліджувались і висновки щодо них не наведені.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність рішення суду.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно ухвалено у відповідності з обставинами справи, нормами матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.