РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Сіротюка В.Г.

Суддів: Адаменко О.Г.,

РуснакА.П.,

з участю секретаря: Соловйова С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Штормовської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Сакського міжрайонного прокурора на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого .2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення закусочної з літнім майданчиком, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з літ. «А» загальною площею 289, 6 м2, у тому числі основною площею 259, 4 м , підсобною площею 30, 2 м - в цілому.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Сакський міжрайонний прокурор на підставі статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що побудоване позивачем приміщення закусочної з літнім майданчиком розташоване на земельній ділянці, наданій Штормовською сільською радою в оренду ОСОБА_2 строком на 15 років згідно з договором від 22 лютого 2005 року.

Справа № 22-ц-3403/2009 р. Головуючий у першій інстанції суддя - Бондарев Р.В.

Суддя доповідач - Сіротюк В.Г.

Вимоги позивача про визнання за ним права власності на самовільно збудоване нерухоме майно є законними та обґрунтованими.

Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать закону.

Частина 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених статтею 376 ЦК України, зокрема, за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3 статті 376 ЦК України).

Суд не звернув уваги на те, що відсутність обов'язкової умови для визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, не дає підстав для визнання в судовому порядку за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Вирішуючи спір, місцевий суд не врахував, що відповідно до статті 30-1 Закону України № 1699-ІІІ від 20 квітня 2000 року «Про планування і забудову територій», статті 18 Закону України № 2780-ХІІ від 16 листопада 1992 року «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (чинної на час розгляду та вирішення справи в суді першої інстанції) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-технічного, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Таким чином є підстави для висновку, що право позивача не порушено та не підлягає захисту в суді.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Виходячи з наведеного та керуючись статями 304, 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Штормовської сільської ради про визнання права власності на приміщення закусочної з літнім майданчиком, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з літ. «А» загальною площею 289, 6 м , у тому числі підсобною площею 30, 2 м2, основною площею 259, 4 м2- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, визначені статтями 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України. .