Справа № 22ц-4257/2009
Головуючий у 1 інстанції Дундар І.О.
Категорія 32
Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
іменем України
9 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої - судді: Червинської М.Є.,
суддів: ІгнатовоїЛ.Є., Барсукової О.І.,
при секретарі Баранові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 27 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Артемвугілля» та Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
установив:
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки (далі - Фонд) , посилаючись на те, що перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості з травня 1975 року по грудень 1997 року і його робота проходила у шкідливих умовах праці. За час роботи він отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 30.07.2007 року йому вперше було встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 40% та встановлена З група інвалідності внаслідок професійного захворювання. При повторному огляді висновком МСЕК від 17.09.2008 року встановлена втрата працездатності в розмірі 60% безстроково та 3 група інвалідності.
Просив стягнути з Фонду на його користь 75 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я.
В процесі розгляду справи представник позивача просив замінити відповідача - Фонд на Державне підприємство «Артемвугілля» та на Державне підприємство «Орджонікідзевугілля», оскільки саме підприємства на яких тривалий час працював позивач повинні нести відповідальність за спричинену позивачу моральну шкоду.
Ухвалою Калінінського районного суду м. Горлівки від 7 листопада 2008 року було прозведено заміну неналежного відповідача належними на: Державне підприємство «Артемвугілля» та Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (а.с.47)
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 27.03.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково і на його користь з Державного підприємства «Артемвугілля» стягнуто 900 грн. а з Державного підприємства «Артемвугілля» стягнуто 17100 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачами. При виконанні ним трудових обов»язків на шахтах Державного підприємства «Артемвугілля» та Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» з травня 1975 року по грудень 1997 року з вини відповідачів, які порушили правила Закону України «Про охорону праці», відбулося професійне захворювання позивача.
Висновком МСЕК від 30.07.2007 року йому було уперше встановлено - втрату професійної працездатності у зв»язку з професійним захворюванням та встановлена 3 група інвалідності. А висновком МСЕК від
17.09.2009 року було встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв»язку з професійним захворюванням та встановлена 3 група інвалідності. (а.с.29-30).
Позивач звернувся із апеляційною скаргою на рішення суду і просив змінити його частково та стягнути з відповідачів на його користь у відшкодування моральної шкоди 75 000 грн., посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не прийняв до ваги, що він і до теперішнього часу зазнає моральні страждання, приймає ліки, вимушений періодично проходити стаціонарне і амбулаторне лікування у зв»язку з отриманою професійною хворобою.
Також і Державне підприємство «Артемвугілля» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду, в якій просить скасувати це рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. ст. 15, 118, 119 ЦПК України, суди розглядають справи в порядку позовного провадження. Справи розглядаються судом на підставі поданої позивачем позовної заяви до суду першої інстанції, яка повинна за формою та змістом відповідати закону. Позовна заява подається до суду у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред»явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року за № 2 пред»явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК.
У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред»явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи.
Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до відповідача - Фонду з позовом про відшкодування страхової виплати за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров»я. При цьому позивач в своєї заяві посилався на вимоги, передбачені Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» (ст. ст. 2, 21 п. «е», 28 ч.3, 34 п.3) та на ст. 9 Закону України «Про охорону праці», (а.с. 1-9)
В даному випадку при зверненні з позовом про відшкодування страхової виплати за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров»я, норма матеріального права, яка підлягає застосуванню, є Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що причинили втрату працездатності», яка вказує на те, що відповідальність повинно нести саме Фонд. На інші підприємства (організації і таке інше) ця норма закону не розповсюджується.
Суд же, за клопотанням представника позивача, замінюючи відповідача - відділення виконавчої дирекції на підприємства, де працював позивач, не врахував, що у встановленому законом порядку позивачем пред»явлені позовні вимоги про стягнення страхової виплати з відділення виконавчої дирекції, інших вимог про відшкодування моральної шкоди, на підставі ст. 237-1 КЗпП України позивачем не пред»явлено. За таких підстав при відсутності позову про відшкодування моральної шкоди з підприємства, висновок суду про заміну неналежного відповідача є хибним.
Тобто, замінюючи відповідача - Фонд на Державні підприємства: «Орджонікідзевугілля» та «Артемвугілля» суд першої інстанції не звернув уваги, що ті правовідносини, які складаються між позивачем та Державними підприємствами, вони регулюються іншими нормами матеріального права. А тому заміна неналежного відповідача на належного не може бути проведена, а повинна бути заявлена інша позовна заява до іншого відповідача з зазначенням відповідних норм матеріального права.
Крім того, судом був порушений і порядок розгляду справи.
А саме, справа була розглянута за відсутністю Фонду, який повинен брати участь у справі. Належним чином не був повідомлений про час і місце судового засідання, чим були порушені норми процесуального права, (ст. ст. 76, 169 ЦП К України).
До того ж, при зміні неналежного відповідача на належного, за результатами розгляду справи, суд повинен був відмовити в позові до неналежного відповідача, тобто до Фонду та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Суд же приймаючи рішення по справі, не вирішив питання відносно неналежного відповідача - Фонду до якого пред»явлений позов про стягнення страхової виплати.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не може залишатися без змін, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст., ст. 311, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційні скарги та ОСОБА_2 та Державного підприємства «Артемвугілля» задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 27 березня 2009 року скасувати та повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.